Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ПАНЩИНА (відробіткова рента) — примусове виконання безпосередніми виробниками певного обсягу дарової (неоплачуваної) праці в господарстві можновладця, який юридично є власником землі, що перебуває у фактичному користуванні чи володінні посполитих. У межах України виникла за часів Київської Русі. В XIV—XV ст. набула значного поширення, а в XVI — першій половині XVII ст. стала однією з основних форм визиску селян і зросла від 1—2 до 4—5 днів на тиждень. Визвольна війна сер. XVII ст. підірвала панщинну систему господарства на значній території України. Від початку XVIII ст. панщина поступово відновлюється і за гетьмана І.Мазепи набуває фіксованого характеру (2 дні на тиждень). Попри царський указ 1797 про встановлення триденної панщини вона вже тоді практично досягла 5—6 днів на тиждень. У вигляді різних відробітків вона проіснувала місцями аж до початку XX ст.

О.Гуржій



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]