МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

РИЛЬСЬКИЙ Максим Тадейович (1895—1964) — поет, перекладач, громадський діяч, академік АН СРСР (1958) і АН УРСР (1943). Народився в Києві в сім'ї вченого-етнографа і громадського діяча Тадея Рильського. У 1915—1918 вчився в Київському університеті. З 1919 до 1929 вчителював. З 1929 перейшов на літературну роботу. У 1943—1946 — голова Спілки письменників України, у 1944—1964 — директор Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, який нині носить його ім'я. Автор понад 30 поетичних збірок і поем, численних перекладів. На початковому етапі творчості виявив нелояльність більшовицькому режимові. Після арешту (1931) був змушений стати на шлях апологетики комуністичної дійсності, що демонструють збірки "Знак терезів" (1932), "Київ" (1935), "Літо" (1936), "Україна" (1938), "Збір винограду" (1940). У 50—60-ті роки прагнув захистити українську культуру і мову від русифікаційного тиску. На тексти Рильського написано сотні музичних творів, у т.ч. 7 опер, 20 кантат, ораторії, вокально-симфонічні сюїти, низку романсів і пісень. У науковому доробку Р. праці про видатних поетів, статті з історії, теорії літератури, етнографії, мистецтвознавства, мовознавства.

В.Даниленко