Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ — військові регулярні частини, сформовані на західноукраїнських землях з початком Першої світової війни у складі австро-угорської армії. Ядро С.С. склали активісти довоєнного січового, сокільського і пластового руху. Відзначилися хоробрістю і звитягою у боях з російськими військами. В 1918 полк січових стрільців у складі групи австрійських військ вступив на територію України, брав участь у боях з радянськими військами. В жовтні того ж року були виведені в Західну Україну. В Галичині формування січових стрільців стали головною військовою підпорою уряду ЗУНР. Січові стрільці, які під час Першої світової війни потрапили до російського полону і перебували в Україні, стали основою Першого куреня січових стрільців, який служив УЦР та урядові УНР (перший командир — Г.Лисенко). Від січня 1918 незмінним командиром формувань С.С. був Є.Коновалець, начальником штабу — А.Мельник. Після приходу до влади гетьмана П.Скоропадського січові стрільці відмовилися перейти на службу до нього і були розформовані. У серпні 1918 відтворені у вигляді окремого загону, який став ударною силою Директорії у повстанні проти гетьмана. Тоді чисельність січових стрільців зросла до розмірів корпусу, який брав участь у боях з радянськими та польськими військами. Згодом січові стрільці влилися до українського війська М.Омеляновича-Павленка, а більшість на чолі з Є.Коновальцем пішла у польський полон.

О.Щусь



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]