МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
ТАВРИ — народ, який, за свідченнями античних авторів, у І тис. до н.е. мешкав у гірській частині Криму і дав півострову одну з його назв — Тавріка. Згідно з описом Геродота, таври поклонялися божеству Діві та приносили їй у жертву іноземців, кораблі яких зазнавали катастрофи біля їхніх берегів. На думку багатьох фахівців, археологічне уявлення про таврів дає кизил-кобинська культура, що датується XI—III ст. до н.е. Для неї характерні поселення по берегах річок, укріплені сховища та своєрідні могильники у вигляді паем, що утворені рядами поховальних споруд із кам'яних ящиків, перекритих земляним насипом.
В.Мурзін
[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P] [C] [T] [У] [Ф] [X] [Ц] [Ч] [Ш] [Щ] [Ю] [Я] [Всі]
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України