МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КРИВИЧІ — східнослов'янське плем'я (союз племен), що населяло верхів'я Дніпра, Західної Двіни та витоки Волги. Археологічно К. представлені такими пам'ятками, як довгі кургани. Основними заняттями були землеробство, скотарство, ремесла (залізоробне, ковальське, ювелірне тощо). Головні міста: Смоленськ, Полоцьк, Псков, Ізборськ, Торопець. Кривицький союз племен являв собою об'єднання трьох племінних груп: полоцьких, смоленських і псковських кривичів. У результаті походів князя Аскольда землі кривичів увійшли до складу Київської Русі. Пізніше на цій території (у 864 та 870) були утворені Смоленське і Полоцьке князівства, а північно-західна частина відійшла до володінь Новгорода. Останній раз кривичі згадуються в літописах під 1162.

В.Кравченко