МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

НОВА СЕРБІЯ — адміністративно-територіальний і військовий округ, створений у 1752 у зв'язку з організацією спеціальних поселень для оборони Південної України від нападів турків і кримчан. Охоплювала територію між річками Дніпро, Синюха, верхів'ями Інгулу, Інгульця, Великої Висі та Омельника (на землях перед тим ліквідованої Запорозької Січі). Населення Нової Сербії становили головним чином емігранти з Туреччини та Австрії — серби, угорці, болгари, волохи, греки, а також загін українських козаків. З іноземців було утворено окремий корпус, поділений на два полки: Пандурський піхотний і гусарський. Керівництво Нової Сербії перебувало в Новомиргороді. В 1754 адміністративним центром стала новозбудована фортеця св. Єлисавети (з 1775 м. Єлисаветград, нині Кіровоград). У 1764 Нова Сербія була ліквідована, а землі її приєднано до Новоросійської губернії.

О.Гуржій