Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України: Словник-довідник для студентів вищих навчальних закладів

ГЕТЬМАНЩИНА - напівофіційна назва значної території України, де з середини XVII ст. (з 1667 р. по 1764 р.) поширювалася влада гетьманського уряду (нинішнє Поділля, Київщина, Чернігівщина, частина Полтавщини та Сумщини). Це поняття означало суспільно-політичний лад, територію. Після «Вічного миру» 1686 р. між Росією та Річчю Посполитою термін «Гетьманщина» вживався щодо всієї Лівобережної України разом із Києвом. У 1667-1764 рр. Гетьманщина входила до складу Російської імперії на договірних началах, які визначали автономні політичне, правове, фінансове і військове становища України, та перебувала в умовах Московської централістичної політики. Згідно з цим державним договором, зберігалися військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом, а також збройні сили - козацтво. Гетьманщина поділялася на десять полків.

Характерною рисою ментальності українця з Гетьманщини середини ХVIII ст. була любов до науки, прагнення здобути освіту, яка цінувалась «паче золота і срібла». Молодь Лівобережжя, переборюючи всілякі труднощі, йшла вчитися.

Проте, у 60-ті роки ХVІІ ст. розпочався наступ на автономію, особливо посилився він у період царювання Петра І. Після скасування інституту гетьманства (у 1764 р.), а на початку 80-х років і полкового адміністративного територіального устрою, назва «Гетьманщина» стала вживатися лише як науково-історичний термін. Останній оплот автономії, волі і демократії, національної незалежності і притулку всіх утікачів від кріпацтва - Запорозька Січ - була захоплена й зруйнована у 1775 р.