Історія України: Словник-довідник для студентів вищих навчальних закладів

РУСЬ - у давньоруських писемних пам'ятках: 1) етнічне значення - народ, плем'я, 2) соціально-суспільний прошарок або стан; 3) географічне значення - територія, земля; 4) політичне - держава. Існує багато тлумачень походження слова «русь» - скандинавське (від місцевості зі схожою назвою), наддніпрянське (від назв річок із коренем «рос» у басейні Дніпра), фінське (від слова «rousti», яким фінські племена називали варягів) та ін. Термін згодом поширився на полян, на східних слов'ян взагалі («Руська земля») та їхню державу - Київську Русь. Тобто спочатку «Руссю» називалися землі й племена полян, а згодом - усі землі Київської держави.

Слово «русь» мало узагальнююче поліетнічне значення; представник Русі іменувався русином (у «Слові о полку Ігоревім» ужито також слово русич). Ще в минулому сторіччі в Буковині й Закарпатті зберігалася ця назва в первісному значенні: держава «Русь-Україна», русич - українець.

Більшість російських та українських істориків - М. Тихомиров, Б. Рибаков, В. Мавродін, М. Грушевський, Д. Дорошенко та ін. — на «снові всебічного вивчення різноманітних джерел, зокрема літописів, творів арабських і візантійських авторів дійшли обґрунтованого висновку про місцеве, слов'янське походження терміну «русь». Прихильники власне слов'янського походження цієї назви - М. Максимович, В, Антонович, Д. Баталій, М. Грушевський та ін. - враховували насамперед географічно-історичний чинник: подібність назви «русь» з річковими назвами - Рось, Росава, Роставиця. При цьому одні дослідники вважають таку назву привнесеною в зв'язку з поверненням слов'ян із Балтики - Скандинавії (історик С. Лавманський), інші ототожнюють слов'ян-русів з усіма або майже всіма народами, що колись жили на території України (Д. Іловайський, Б. Греков та ін.). Проте питання це дискусійне (ми свідомо не називаємо усіх теорій, які існують в історіографії, - їх безліч), складне, і, на жаль, навряд чи буде хоч коли-небудь вирішене.