УКРАЇНА наприкінці XVII — у XVIII столітті. Суспільно-політичне становище Слобідської, Південної, Правобережної та Західної України

Західна Україна

Гайдамацький рух мав великий вплив на піднесення національно-визвольної боротьби в західноукраїнських землях. Галичина, Холмшина і Волинь впродовж століть були під польським поневоленням. Тут кріпосницький і національний гніт був ще тяжчий і жорстокіший, ніж на Правобережжі.

У XVIII ст. на західноукраїнських землях боролися проти польської сваволі народні месники — опришки (від лат. opressor — порушник, знищувач). До них приєднувалися селяни, наймити, міська біднота. Найбільшого розмаху рух опришків набрав у 30 — 40-х роках XVIII ст., коли його очолив Олекса Довбуш. Безстрашний ватажок повсталих селян протягом майже десяти років був грозою для польської шляхти й урядовців. Його загони діяли на території майже всього Покуття, на Гуцульщині, Північній Буковині і в Закарпатті. Вони громили шляхту й орендарів, роздавали панське майно бідноті. Опришків підтримували селяни, а ватажок О. Довбуш, який загинув від кулі панського найманця у 1754 р., став національним героєм.

Незважаючи на успіхи Речі Посполитої в придушенні національно-визвольного руху на правобережних та західноукраїнських землях, її власні підвалини теж були розхитані. Польщу роздирали соціальні і національні внутрішні суперечності — вона йшла до занепаду. Свідченням цього стали три поділи Речі Посполитої в останній третині XVIII ст., в результаті яких вона втратила державну незалежність, а всі українські землі були розділені між Росією та Австрією. Отже, Україна, остаточно втративши свою державність, завершувала століття як колоніальне надбання двох імперій.