Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МІЖВОЄННА УКРАЇНА ПІД ВЛАДОЮ ТОТАЛІТАРНОЇ СИСТЕМИ. Становище української культури

Будівництво та архітектура

Посилення процесів урбанізації викликало бурхливий розвиток міського будівництва. У Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі та інших містах розгорнулося широке промислово-транспортне будівництво, постали великі фабрично-заводські корпуси, вокзали й електростанції, банки і біржі. Пожвавлення суспільного і культурного життя в містах сприяло будівництву приміщень для театрів, музеїв, бібліотек, навчальних закладів, будинків громадських товариств тощо. На поч. XX ст. в Україні працювало багато талановитих зодчих, які рол вивали кращі традиції класичної архітектури. Творче використовуючи багату спадщину давньоруського, класичного та народного зодчества, новітні технічні досягнення, вони зробили чималий внесок в українську архітектуру.

Помітний слід у зовнішньому вигляді Києва залишила діяльність архітекторів О.Кобелєва, О.Вербицького, П.Альошина, В.Рикова, В.Осьмака та ін. За їхніми проектами споруджено будинки Педагогічного музею (1909-1911), Державного банку (1902-1905), бібліотеки Київського університету (1914—1915).

Харківський архітектор О.Бекетов створив будинки Медичного товариства з Бактеріологічним інститутом ім. Л.Пастера і комерційного інституту. М.Верьовкин спорудив адміністративний будинок страхового протипожежного товариства «Росія» і прибутковий житловий будинок товариства «Саламандра». Досить вдалою спробою створення українського національного стилю в архітектурі став будинок Полтавського земства, споруджений у 1903— 1908 pp. за проектом архітекторів В.Кричевського та К.Жукова.

У Львові на поч. XX ст. швидко поширився новий стиль — модерн. Однією з найважливіших споруд у цьому стилі є будинок торгової палати за проектом архітекторів О.Сосновського і А.Захаревича. У новому стилі споруджено житлові будинки на розі вулиці П.Чайковського та проспекту Т.Шевченка (1905), будинки філармонії (1907) і банку на вулиці М.Коперника (1912) та ін.

Пошуки нових архітектурних форм спонукали архітекторів звернутися до традицій і форм українського народного зодчества, зокрема дерев'яної архітектури. І.Левинський, О.Лупшинський, Л.Левинський та Т.Обмінський декоративно оздобили керамічними фризами народної орнаментики фасад будинку страхового товариства «Дністер», на вул. Руській, 20 у Львові (1905).

Таким чином, українська культура на початку XX ст., попри утиски й гоніння колонізаторів, продовжувала розвиватися. Усі її галузі поповнилися чудовими високомистецькими творами, важливими науковими відкриттями. Зростаючи на грунті народної творчості, традицій національної класики, вона була важливим чинником патріотичного виховання українства, зробила вагомий внесок у духовний прогрес світу. Характерною рисою культурного життя України став поглиблений інтерес науковців та митців до життя і звичаїв народу, до його історичного минулого, через яке вони прагнули відобразити актуальні проблеми тогочасного етапу національно-визвольного руху.