Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

«Руська правда». Перше давньоруське писемне зведення норм світського права. Збереглося в трьох редакціях: короткій, розширеній та скороченій. «Руська правда» складається з «Правди Ярослава», або «Найдавнішої правди», «Правди Ярославичів», або Доменіального уставу, й окремих законодавчих постанов. Коротку «Руську правду» віднайшов В. М. Татіщев у складі Академічного списку Новгородського першого літопису. її текст опублікував А. Шлецер 1767 р. Розширену редакцію вперше видав В. В. Крестинін 1788 p., скорочену —В. М. Качалов 1846-го.

Досліджуючи «Руську правду» майже 250 років, учені дійшли таких висновків. Цей збірник норм права бере початок ще з родоплемінного устрою. В його основі — Закон Руський, що ним присягалися воїни Ігоря при укладенні договору з Візантією 944 p., і Закон Земляний часів Володимира Святославича. «Найдавнішу правду» Ярослав видав у зв'язку з подіями у Новгороді 1015—1016рр., коли місцевий люд вступив у конфлікт з варязькою дружиною Ярослава. Найімовірніше, вся коротка редакція «Руської правди» під назвою «Суд Ярославль Володимеричь» є зводом законів, створених за Ярослава Мудрого (остаточна редакція 1036 чи 1037 p.). «Правду Ярославичів» дослідники датують 1072 p., вважаючи, що її було ухвалено на тогорічному з'їзді у Вишгороді Ізяслава, Святослава і Всеволода Ярославичів. Час видання розширеної редакції історики визначають у широкому хронологічному діапазоні: від кін. XI до поч. XIII ст. (Ця остання дата здається найвірогіднішою). Розширена правда складалася, напевне, довгі роки. Дехто включає до її складу устави про стягнення процентів із боргів часів Володимира Мономаха. «Руська правда» відіграла важливу роль у соціально-економічному розвиткові суспільства, його феодалізації, поступу державності й державного управління.