ШУКАННЯ СТРАЧЕНОЇ ВОЛI (1776-1828 роки)

ПОЧАТОК ЧОРНОМОРЦIВ

Тим часом за два роки до того в Криму спалахнуло повстання татар, i князь Потьомкiн року 1783-го розiслав по землях колишньго Запорожжя й за Буг до турецьких запорожцiв заклики, щоб вони сходилися у Херсон, де з них будуть складенi охочi команди пiд персональним проводом самого Потьомкiна. З росiйського Запорожжя зiбрались бiля тисячi козакiв, i князь призначив їхнiм отаманом вiйськового запорозького старшину Сидора Бiлого, на помiч йому дав колишнього суддю Вiйська Запорозького Антона Головатого.

Скориставшись негодою, Сидiр Бiлий 24 жовтня подав Потьомкiну прохання про те, щоб визволити вiд панiв поневолених запорожцiв i дозволити їм хоч перейти в казеннi (колишнi запорозькi) села. Князь загадав губернаторам переписати запорожцiв, якi опинилися в крiпацтвi, й з'ясувалося, що тiльки в двох повiтах - Олександрiвському та Катеринославському - у 116 панiв було крiпаками 3735 запорозьких козакiв i при них 2175 душ жiноцтва та ще поневолених колишнiх запорозьких пiдданцiв - 3650. Тiльки з того перепису нiчого не вийшло, бо Потьомкiн не мав права одiбрати в панiв крiпакiв, та й сам своїх поневолених запорожцiв не мав охоти зрiкатися.

Справа з татарами в Криму невдовзi скiнчилася, але Потьомкiн лишив тисячний вiддiл запорожцiв на службi й 6 квiтня 1784 року добув дозвiл царицi на те, щоб поновити Вiйсько Запорозьке як органiзацiю на зразок вiйська Донського, а пiсля того послав Сидора Бiлого на Дунай закликати запорожцiв повернутися в Росiю. Проте й на цей раз, незважаючи на те, що запорожцi були незадоволенi наказом султана про перехiд у Сеймени, вони не захотiли вертатись i подали через Бiлого таку саме вiдповiдь, що й ранiше, себто вимагали поновити Вiйсько Запорозьке з його клейнодами й вольностями.