Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ВIЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ ПIД ЧАС ВЕЛИКОЇ РУЇНИ (1648-1680 роки)

ПОМСТА КРИМСЬКОГО ХАНА

Пiсля з'єднання України з Московським царством, яке вже почало називатися Росiйським i стало далеко могутнiшим, нiж до того, ця змiна дуже стурбувала як Польщу, так i Крим i навiть турецького султана. Всi троє склали помiж себе спiлку й, зiбравши вiйська, рушили вiдплатити Хмельницькому за зраду. Спалахнула тяжка довголiтня боротьба не змiцнiлої ще української держави з вiковiчними ворогами: поляками, татарами й турками.

Наприкiнцi 1654 й на початку 1655 рокiв Україну плюндрували великi татарськi орди. Безлiч сiл, мiстечок i мiст були спаленi, а татари забрали в неволю бiльш як 200 000 українцiв. Поляки, допомагаючи ордi, й собi захоплювали неозброєних людей та мiняли їх на шаблi, сагайдаки й стрiли.

Весь той час Вiйсько Запорозьке перебувало на боцi Хмельницького, б'ючись iз поляками та винищуючи татар, але сили були нерiвнi, й тяжко доводилося Українi й Запорожжю, й гинули в тiй боротьбi один по одному славнi лицарi за визволення рiдного краю. Тодi ж наклав головою й оспiваний у народних думах Морозенко, та чимало й товариства полягло в тих боях.

Ой, Морозе, Морозенку! Ти славний козаче!

За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.

Не так тая Україна, як те горде вiйсько,

Заплакала Морозиха, iдучи на мiсто.

"Не плач, не плач, Морозихо, об сиру землю не бийся,

Iди з нами, козаками, меду-вина напийся!"

"Ой, щось менi, миле браття, мед-вино не п'ється -

Ой, десь мiй син, Морозенко, з ворогами б'ється!"

"Нехай б'ється-рубається, вiн у тому кохається".

Iз-за гори, з-за крутої горде вiйсько виступає,

Посамперед Морозенко сивим конем виграває.

А в нашого Морозенка червоная стрiчка:

Де поїде Морозенко - кривавая рiчка.

Ой, виїхав Морозенко за Келебердою,

Ой, зустрiвся Морозенко з вражою ордою.

Ой, б'ється вiн три днi, три днi - три години,

Ой, лежить трупу, лежить орди на чотири милi.

Ой, став же Морозенко та в полi гуляти,

Стали його турки й ляхи обступати.

Морозенко, козаченько, як мак, розпускався,

Морозенко, козаченько, в неволю попався.

Ой, чия то корогвиця на ратищi в'ється?

Ой, того то Морозенка, що з ордою б'ється.

Ой, чия то корогвиця, що ратище iзломила?

Ой, того то Морозенка, що орда зловила!

Ой, повели Морозенка на Савур-могилу:

"Дивись, дивись, Морозенку, на свою Вкраїну!"

Посадили Морозенка на тесовiм стiльцi,

Зняли, зняли з Морозенка з чересiв червiнцi,

Посадили Морозенка на жовтiм пiсочку,

Зняли, зняли з Морозенка червону сорочку.

Посадили Морозенка на бiле ряденце

Да виймали з Морозенка кривавеє серце.



Кащенко Адріан