НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ

УКРАЇНА В РОКИ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ І ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ТА КУЛЬТУРИ (1946-1953 рр.)

КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ У ПОВОЄННІ РОКИ

Невід'ємною складовою відбудовних робіт було культурне будівництво. Всі сфери культури в роки війни зазнали величезних людських і матеріальних втрат, але особливо постраждала освіта. Загибель тисяч вчителів, викладачів вищої школи, зруйнування шкіл, інших закладів освіти — ось з чим зіткнулася Україна при переході до мирного життя. Однак уже в роки війни заклади освіти відновили свою діяльність, але основна робота щодо відбудови шкіл, вищих закладів освіти розгорнулась в роки четвертої п'ятирічки.

ОСВІТА. Для залучення до освіти молоді, не охопленої навчанням у зв'язку з війною, були створені школи робітничої та сільської молоді, а також вечірні, з навчанням без відриву від виробництва. З січня 1949 р. була запроваджена загальна семирічна освіта в селах та десятирічна — у містах. Відновилося обов'язкове складання випускних іспитів на атестат зрілості. Кращі випускники почали нагороджуватися золотими та срібними медалями.

Значні кошти були спрямовані на зміцнення матеріальної бази освіти. За п'ять років на відбудову і розвиток шкіл тільки з державного бюджету було витрачено 14 млрд крб. У відбудову шкіл вкладали кошти також колгоспи, радгоспи, промислові підприємства. Протягом п'яти років (1946—1950 рр.) за рахунок асигнувань, що виділялися державою Міністерству освіти України, було збудовано 703 школи на 200 тис. учнівських місць. Крім того, 163 школи були побудовані за рахунок коштів промислових підприємств. На селі школи доводилося будувати в основному методом «народної будови». За таких складних умов за роки п'ятирічки вдалося відбудувати або будувати на селі 2400 приміщень на 256 тис. учнів. Справді героїчна праця будівельників, пройнята турботою про своїх дітей, сприяла тому, що в 1950 р. в Україні вже працювало 36 тис. шкіл різного типу, в яких навчалося 7,2 млн учнів (Юрчук В. І. Культурне життя в Україні у повоєнні роки світло і тіні — К, 1995 — С 15—17, 21) Усі діти шкільного віку відвідували школу.

Велике шкільне будівництво розгорнулось у Західній Україні За п'ять років там було побудовано 1087 шкіл. У перші повоєнні роки тут працювало майже чотири тисячі шкіл. Чисельність учнів середніх шкіл зросла з 61 тис. у 1939р. до 285 тис. у 1950/51 навчальному році. Вирішено було й ще одне завдання — ліквідувати серед населення неписьменність та малописьменність. Для цього було створено 12 тис. гуртків. У 1945—1948 рр. майже 300 тис. чол, в основному жінок, навчилися грамоті (Там само — С 20).

Помітною віхою у культурному житті було відновлення зруйнованих у роки війни Київського, Харківського, Одеського університетів та інших вищих навчальних закладів. У другій половині 40-х років відновили роботу всі вузи, які діяли перед війною. Крім того, було створено 16 нових (гірничий у Харкові, автодорожний, інститут іноземних мов у Києві та ін.). У вищих навчальних закладах відкривалися факультети з нових напрямів науки та техніки. Так, у Дніпропетровському університеті у 1952 р. було організовано фізико — технічний факультет для підготовки фахівців з ракетної техніки.

Особливо швидко зростала мережа вищих навчальних закладів у Західній Україні їх кількість за п'ять повоєнних років збільшилась з 5 до 25. Зокрема, було відкрито Ужгородський державний університет У 1950/51 навчальному році у вищих навчальних закладах Західної України навчалося 24 тис. студентів. У наступні роки кількість навчальних закладів та чисельність студентів продовжували зростати. В 1952 р. було відкрито перший на Волині педагогічний інститут.

Усього в Україні наприкінці четвертої п'ятирічки діяло 160 вищих навчальних закладів і 500 технікумів. У них відповідно навчалося 20 тис. студентів і 265 тис. учнів.

НАУКА. У повоєнні роки зросла мережа науково-дослідних установ, збільшилась чисельність працівників у них. У 1950 р. в УРСР діяли 462 наукові установи, в яких працювало 22,3 тис. чоловік.

Як і раніше, головним науковим закладом республіки була Академія Наук УРСР. У 1946 р. після смерті Президента АН УРСР О. Богомольця її очолив академік О В. Палладій. До складу академії входили наукові центри Київський, Донецький, Дніпропетровський, Харківський та ін. У повоєнні роки вчені активно працювали в галузях атомної та теоретичної фізики, металофізики, проблем напівпровідників. У 1946 р. почав діяти перший у СРСР атомний реактор. Всесвітнє значення мала розробка й виготовлення першої в Європі універсальної малої електронно швидкодіючої обчислювальної машини «МЕОМ», що діяла у Києві.

Інститут електрозварювання АН УРСР їм. Є. О. Патона прославився розробкою і впровадженням у виробництво нових зразків зварювальної апаратури. Вчені надавали практичну допомогу у відновленні народного господарства. В 1953 р. в Києві введений в дію суцільнозварний міст 1543 м. завдовжки, спроектований за участю академіка Є. Патона, ім'я якого йому було присвоєне. Такої довжини суцільнозварних мостів досі в світі не було.

У повоєнні роки плідно працювали відомі вчені математик М. Боголюбов, хімік О. Бродський, мікробіолог М. Гамалія, селекціонер В. Юр'єв, фахівець у галузі металурги і технологи металів Б. Патон та багато інших. Однак утверджений адміністративно-командною системою догматизм і диктат утруднювали розвиток науки. Вказівки не визнавати окремих наук (кібернетика), певних досягнень учених світу (теорія ймовірності) гальмували розвиток науки.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.