1. Прем'єрство В.Ющенка.

2. Формування парламентської більшості.

3. Всеукраїнський референдум 16 квітня 2000 р.

4. "Справа Гонгадзе", "Касетний скандал". Політична криза зими-весни 2001 р.

5. На шляху до виборів ВРУ 2002 p.

З обранням нового Президента відбулась зміна уряду. У грудні 1999р. Прем'єр-міністром України призначено Віктора Ющенко, тодішнього голову Національного банку України. Він користувався авторитетом реформатора. У якості Прем'єр-міністра він пробув на посаді до квітня 2001 р. За період його прем'єрства в економічному житті країни відбулись важливі зрушення. Починаючи з 2000 p., почалось економічне зростання після десяти років падіння. Уряд Ющенка за період своєї діяльності зазнавав значного тиску від різних політичних сил і фінансово-промислових груп. Показовою в цьому плані була доля Міністра паливно-енергетичного комплексу Ю.Тимошенко, якій вдалось дещо стабілізувати становище в галузі і розв'язати значну частину проблем, що накопичилися. Проте її діяльність викликала постійну критику і нападки. Зрештою вона була усунута і проти неї було відкрито судову справу. Важливим починанням уряду стали реформи в системі освіти.

Визначною подією, що позитивно вплинула на прискорення державотворчих процесів і проведення реформ, стало формування в складі ВРУ парламентської більшості. У січні 2000 р. депутати 11 парламентських груп і фракцій, а також деякі позафракційні депутати в кількості 237 депутатів сформували її. Більшість надала підтримку уряду Ющенка, що було вперше за роки незалежності. Проте відносини між В.Ющенком і Л.Кучмою були не найкращими. Сформування більшості призвело і до зміни і керівництва ВРУ: Головою ВРУ став І.Плющ. 19 з 24 Комітетів ВРУ очолили представники більшості. Парламентська більшість зосередила основну увагу на підвищенні ефективності законодавчої роботи. Було розглянуто і прийнято значну кількість законів. Серед них нові — Кримінальний, Земельний кодекси. Останній закріпив право приватної власності на землю. Внесено зміни у процес приватизації тощо.

16 квітня 2000 р. відбувся Всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Понад 80% виборців, що взяли участь у голосуванні висловились за двопалатний парламент; за скорочення числа депутатів з 450 до 300; за ліквідацію права депутатської недоторканості; за те, щоб Президент мав право достроково припиняти повноваження ВРУ, в разі якщо в останньої протягом одного місяця не буде сформовано постійно діючої парламентської більшості або в разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів проекту Державного бюджету України.

Виконання рішень референдуму поставило на порядок денний питання про внесення суттєвих змін до Конституції і виборчого закону. Проте процес імплементації в силу різних причин гальмувався.

Зимою-весною 2001 p. Україну вразила політична криза, яка була пов'язана зі вбивством опозиційного журналіста Г. Гонгадзе. У процесі слідства стали проявлятися негативні явища у верхніх ешелонах влади. "Масла у вогонь" підлили записи майора СБУ Мельниченка, зроблені ним у кабінеті Президента, які "свідчать" про причетність вищих осіб до цього й інших резонансних злочинів. Опозиція вирішила скористатись представленою нагодою до зміни влади в країні. Були організовані масові демонстрації і акції протесту в рамках акції "Україна без Кучми!", які 9 березня 2001 р. навіть завершились сутичками з міліцією. Проте домогтись свого опозиція не змогла. Наприкінці весни наступ опозиції пішов на спад, владі вдалось подолати кризу. Але авторитет влади був суттєво підірваний як у середині країни, так і за кордоном.

Важливою подією політичного життя країни 2000-2001 pp. стало перегрупування політичних сил в країні, особливо напередодні парламентських виборів 2002 р. У січні 2001 р. було відправлено у відставку Ю.Тимошенко, а 26 квітня 2001 р. ВРУ відправила у відставку уряд В.Ющенка. Це стала поштовхом до формування могутньої опозиції режиму Кучми. Упродовж осені-зими 2001 р. відбулося формування передвиборчих блоків. Основними суперниками на парламентських виборах стали: опозиційний блок "Наша Україна" і провладний блок "За єдину Україну".

Вибори у березні 2002 р. відбувалися за змішаною виборчою системою, за якою 50% депутатів обирається за партійними списками, а 50% в мажоритарних виборчих округах.

За підсумками голосування в загальнодержавному багатомандатному окрузі 4% бар'єр, що був встановлений у виборчому законі, з 30 виборчих блоків подолали: блок "Наша Україна" на чолі з В.Ющенко — 23,55%, Комуністична партія України (КПУ) - 20,01%, Блок "За єдину Україну!" (В.Литвин) - 11,79%, Блок Юлії Тимошенко - 7,25%, Соціалістична партія України (СПУ) — 6,87%, Соціал-демократична партія України (об'єднана) (СДПУ(о)) — 6,27%.

Після початку роботи ВРУ нового скликання партії і блоки, що перемогли на виборах утворили свої фракції. До фракції "Єдина Україна" увійшло 177 депутатів (Вказана чисельність фракцій відповідає моменту їх утворення. У подальшому відбувалися зміни), до "Нашої України" — 118 депутатів, до КПУ - 64, СДПУ(о) - 31, БЮТІ - 23, СПУ -22, 12 депутатів побажали залишитись позафракційними. Після початку роботи ВРУ розгорілась боротьба за формування більшості і керівні посади в парламенті. 28 травня 2002 р. було обрано керівництво ВРУ: головою було обрано В.Литвина ("Єдина Україна"), першим заступником - Васильєв ("ЄУ"), заступник - О.Зінченко (СДПУ(о)). Головами ключових комітетів ВРУ стали представники "Нашої України".

Фракція "ЄУ" виявилась нежиттєздатною і вже в червні 2002 р. розпалась на шість фракцій: фракція "Партії регіонів" — 52 депутати, фракція партії "Трудова Україна" — 31, фракція Партії промисловців і підприємців - 20, фракція "Народовладдя" - 17, фракція "Аграрії України" (Аграрна партія України) — 17, фракція "Демократична ініціатива" — 15. Проте проурядові фракції за рахунок депутатів, що обиралися в мажоритарних округах, отримали більшість у парламенті, тим самим невілювавши перемогу опозиції.

2002-2004 pp. пройшли у гострій політичній боротьбі. Л.Кучма намагався реалізувати політичну реформу, яка передбачала перерозподіл владних повноважень у трикутнику Президент-Прем’єр-міністр-Верховна Рада. Проте всі проекти і комбінації не знайшли підтримки у парламенті. Чим ближче було до президентських виборів 2004 p., тим політична життя в країні ставало активнішим.

Ключові дати

16 квітня 2000 р. — Всеукраїнський референдум за народною ініціативою

грудень 2000 р. - започаткування опозицією акції "Україна без Кучми"

зима-весна 2001 р. — політична криза зумовлена вбивством опозиційного журналіста Г. Гонгадзе і "касетним скандалом"

2002 р. - вибори до ВРУ