Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ, НАУКИ ТА ТЕХНІКИ

Станіславський Костянтин Сергійович

Станіславський (справжнє прізв. Алексеев) Костянтин Сергійович (1863—1938) — російський режисер, актор, педагог, теоретик театру, почесний академік АН СРСР (1925; почесний академік РАН з 1917), народний артист СРСР (1936). Діяльність Станіславського значним чином вплинула на російський і світовий театр XX ст. З 1877 р. на любительській сцені (Алексєєвський гурток, «Товариство мистецтва і літератури»).

У1898 р. з В. І. Немировичем-Данченко заснував Московський Художній театр. Уперше затвердив на російській сцені принципи режисерського театру (єдність художнього задуму, що підпорядковує собі всі елементи спектаклю; цілісність акторського ансамблю; психологічну обумовленість мізансцен). Домагався створення поетичної атмосфери спектаклю, передачі «настрою» кожного епізоду, життєвої достовірності образів, автентичності акторського переживання. Поставив п'єси: А. П. Чехова, де зіграв ролі: Тригорін («Чайка», 1898), Вершинін («Три сестри», 1901), Гаєв («Вишневий сад», 1904); М. Горького — Сатін («На дні», 1902); І. С. Тургенева — Ракитін («Місяць в селі», 1909) та інші. Фантазія Станіславського яскраво проявилася у виставах: «Синій птах» М. Метерлінка (1908, з Л. А. Сулержицьким та І. М. Москвіним), «Хазяйка готелю» К. Гольдоні (1914), «Гаряче серце» О. М. Островського (1926) тощо. Розробив методологію акторської творчості, техніку органічного перевтілювання в образ («система Станіславського»). Грав в багатьох спектаклях театру. Працював і в сфері музичного театру. З 1918 р. очолював Оперну студію Великого театру (згодом Оперний театр ім. Станіславського).