КРАЇНИ АЗІЇ, АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Революція в Сальвадорі

У кінці 1970-х років XX століття в Сальвадорі стали набирати силу масові організації лівого спрямування. Найбільша з них, Народний революційний блок, захоплювала урядові установи та іноземні посольства, вимагаючи підвищення заробітної плати і земельної реформи.

У жовтні 1979 р. група офіцерів здійснила переворот і скинула президента К. У. Ромеро Міну. Була створена військово-цивільна хунта, яку підтримувало багато політичних партій.

Однак консервативна частина військових та олігархія продовжували блокувати реформи, і в січні 1980 р. всі партії «лівіше центру», за винятком частини християнських демократів, перестали підтримувати хунту, на чолі якої стояв X. Н. Дуарте. На початку 1980 р. під тиском з боку США хунта приступила до здійснення реформ, включаючи перероз-поділ земельної власності й націоналізацію банків. Проте в країні продовжувалися безчинства поліції та військових. У березні 1980 р. видатний борець за права людини архієпископ Сальвадору О. Арнульфо Ромеро був застрелений у вівтаря під час служби, а на його похоронах бага -то людей було розстріляно військами. Після цього в країні спалахнула Громадянська війна.

У грудні 1980 р. ліві організації, що брали участь у збройній боротьбі:, об'єдналися, утворивши Фронт національного визволення імені Фарабундо Марті (ФНВФМ). До них приєдналися частина християнських демократів, а також профспілки і групи студентів, духовенства та інтелігенції, утворивши Революційно-демократичний фронт (РДФ), керівництво якого виступило з вимогами демократії і соціальних реформ. Уряд США оголосив РДФ терористичною організацією і надав хунті допомогу, направляючи в Сальвадор військових радників, гроші і зброю. У березні 1982 р. під жорстким контролем військових були проведеш вибори до Законодавчої асамблеї.

Партії правого крила виявилися в більшості, виконуючим обов'язки президента був призначений банкір А. Маганья. До середини 1980-х років більше ніж 40 тис. громадян Сальвадору були убиті урядовими військами, сотні тисяч емігрували.

У травні 1984 р. відбулися президентські вибори, на яких перемогу отримав кандидат від ХДП X. Н. Дуарте. На виборах до Законодавчої асамблеї в березні 1988 р. зі значною перевагою перемогла партія правого крила — Націоналістичний республіканський союз (АРЕНА). Президентські вибори, що відбулися через рік — у березні 1989 р. — виграв кандидат від АРЕНА А. Крістіані.

У травні 1990 р. уряд Крістіані і ФНВФМ погодилися на переговори з метою припинення Громадянської війни і демократизації.