Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ЄВРОПА В X—ХІІІ ст.

Генріх IV

Генріх IV(11 листопада 1050 р. — 7 серпня 1106 р.) — німецький король й імператор «Священної Римської імперії» з 1056 p., син Генріха ІІІ. Коронований в Ахені в 1054 р. кельнським архієпископом Германом. Після смерті батька в 1056 р. регентство здійснювала його мати Агнеса. Дійшовши до повноліття в 1065 р., Генріх поступово зосередив управління імперією у своїх руках. Прагнучи приборкати місцеву знать, Генріх зробив ставку на зміцнення самостійності міст і залучення до управління імперією служилих людей — міністеріалів. Політика Генріха IV спричинила опір знаті: перше повстання проти короля, відоме як Саксонська війна, почалося в 1073 р.

Уклавши союз з частиною князів, Генріх у 1075р. розгромив повсталих. Папа Григорій VII (1073—1085), ініціатор церковної реформи, саме через Генріха IV сподівався добитися здійснення своїх задумів у Німеччині. Він цілком прихильно поставився до вимог короля коронувати його імператорською короною. Згода порушилася в 1075 p.: подавивши саксонське повстання, Генріх здійснив похід у Північну Італію, чим викликав протести з боку папи. Генріх IV у відповідь на це заявив на Вормському синоді в грудні 1075 р. про усунення папи. Григорій VII, у свою чергу, відсторонив Генріха IV від королівської влади в Німеччині й Італії. Так почалася боротьба за інвеституру між папами і німецькими імператорами. Не зважившись наполягати на усуненні Григорія VII в умовах, коли всередині Німеччини князівська опозиція загрожувала з'єднатися З папством, Генріх був змушений піти на принизливе покаяння перед папою в Каноссі (січень 1077 р.). У червні 1080 р. у відповідь на нове відлучення Генріх IV сприяв обранню антипапою равеннського архієпископа Віберта (Климент III). З рук останнього Генріх IV прийняв у 1084 р. імператорську корону. Григорій VII змушений був сховатися в замку св. Ангела. Після його смерті, змагаючись з його послідовниками, які обрали папою Віктора III, а після його смерті Урбана II, Генріх у третій раз відправився в похід на Рим. Незабаром він дізнався, що його старший син Конрад, який був проголошений італійським королем, перейшов на бік його ворогів. У 1096 р. Генріх повернувся в Німеччину, де йому вдалося примиритися з князями. Генріх IV позбавив права спадщини Конрада і проголосив своїм спадкоємцем іншого сина, Генріха. Після короткого затишшя новий папа, Пасхалій II, знову відлучив Генріха IV. Молодший син Генріх у 1105 р. також зрадив батькові і встав на чолі опозиції. Потрапивши в полон до сина, Генріх IV був змушений погодитися на зречення від престолу. Це протистояння не встигло перерости в збройний конфлікт через смерть Генріха IV. Він помер у Люттісі (Льєж), де і був похований місцевим єпископом.