КРАЇНИ АЗІЇ (ДО КІНЦЯ XV ст.)

Імперія Суй

Суй — династія в Стародавньому Китаї в 581—616 pp. Заснована полководцем Ян Цзянем, який у 581 р. захопив владу в державі Північна Вей, що займала територію Північного Китаю, і проголосив себе імператором. У 589 р. йому вдалося об'єднати під своєю владою обидві (північну і південну) частини Китаю і, таким чином, відновити імперію. Володарі династії Сунь Ян Цзянь (581—605) і його син Ян Гуан (605—616) вели політику, направлену на подальше зміцнення надільної системи і центральної влади. За рахунок масового застосування примусової праці імператорам вдалося поліпшити систему каналів, що об'єднала долини Хуанхе і Янцзи. Було прорито так званий Великий канал. Були знову відбудовані старі імперські центри Лоян і Чаньань, а також оновлена Велика Китайська стіна. Активізувалася зовнішня політика. Встановлено зв'язки з Японією і Сіамом (Таїланд). Велося завоювання за межами Китаю, що призвело до розширення території імперії. У 616 р. династію Суй, одну з найефемерніших в китайській історії, було повалено. Вся територія Китаю була охоплена розбратами феодалів, що боролися за владу. Переможцем з цієї міжусобиці вийшов феодал Лі Юань, який в 618 р. був оголошений імператором династії Тан.