Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

СТАРОДАВНІ ІНДІЯ ТА КИТАЙ

Веди

Веди (санскр. veda — «знання») — давньоіндійські священні тексти, що включають: 1) збірки священних гімнів, жрецьких і магічних формул (мантри); 2) брахмани — тлумачення значення обрядових дій, а також супроводжуючих їх мантр; араньяки — «лісові книги», призначені для додаткового і таємного тлумачення ритуалу; упанішади — антології містичного пояснення попередніх пам'яток; 3) сутри (буквально «нитка») — посібник для жрецьких шкіл зі священною мовою і обрядом у вигляді дисциплін, що іменуються веданги («частини вед»), — фонетика, граматика, етимологія, просодія, ритуалознавство й астрономія. Тексти вед складалися більш ніж тисячоліття починаючи з епохи початкового розселення аріїв у північній частині Індостану. Усна передача цих текстів у різних місцевостях різними кланами поетів-жерців, а потім жрецькими «школами» і «підшколами» зайняла не одну історичну епоху. Найдавнішою збіркою гімнів була «Рігведа» («Веда гімнів»), яка дійшла до нас в одній з редакцій (традиція нараховувала їх 5) і містить 1017 гімнів, до яких додаються ще 11 додаткових гімнів. «Рігведа» була розділена на 10 книг — мандол (буквально «цикли») різного обсягу. Основний зміст гімнів «Рігведи» — прославляння подвигів індоарійських богів, а також прохання про багатство, чоловіче потомство, довголіття, перемогу над ворогами; більш пізні мандали МІСТЯТЬ також описи окремих обрядів і космогонічні етюди. Усі мандали, за винятком VIII і IX, починаються із звернення до бога священного вогню Агні — найважливішого персонажа ведійського пантеону; як правило, за ними слідують гімни Індрі — найбільш популярному, героїчному божеству індоаріїв, цареві-громовержцеві, який переміг демонів. «Самаведа» («Веда наспівів») складається переважно із гімнів «Рігведи» з коментарями. «Самаведа» дійшла до нас у двох редакціях і була призначена для жерця, який виконував; співи під час урочистого обряду.

«Яджурведа» («Веда формул жертвопринесень»), призначена для жерця, який виконував обрядові дії, існує в двох головних версіях: «Чорна Яджурведа» нарівні з названими формулами містить тлумачення обряду; «Біла Яджурведа» — тільки формули. Остання складається з 40 розділів, в яких є тексти, що промовлялися під час урочистих жертвопринесень, військового обряду із змаганнями на колісницях і питтям хмільного напою сури, церемоніалу посвячення царя на царство, річної церемонії споруди жертовного вівтаря Агні тощо. «Атхарваведа» («Веда Атхарвана»), відома також під назвою «Брахмаведа» («Веда для жерця брахмана», що спостерігав за діями перших трьох) або «Пурохітаведа» («Веда для царського жерця»), була включена в канон вед пізніше, ніж перші три. «Атхарваведа» поряд з гімнами містить замовляння білої і чорної магії.

Основний зміст пам'ятки складають замовляння проти хвороб і прохання про зцілення, пов'язані з відповідними магічними обрядами; замовляння у зв'язку зі спокутуванням проступків, гімни-заклинання, присвячені шлюбу та коханню, замовляння на довголіття, прохання благословення в господарських справах.