Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА В КІНЦІ XVIII — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Діалектика

Діалектика (від грецьк. dialektike (techne) — мистецтво вести бесіду, суперечку) — філософське учення про становлення і розвиток буття і пізнання та заснований на цьому ученні метод мислення. В історії філософії висувалися різні тлумачення діалектики: як учення про вічне становлення і мінливість буття (Геракліт); мистецтво діалогу, досягнення істини шляхом протиборства думок (Сократ); метод розчленування і скріплення понять з метою збагнення надчуттєвої (ідеальної) сутності речей (Платон); учення про збіг (єдність) протилежностей (Микола Кузанський, Дж. Бруно); спосіб руйнування ілюзій людського розуму, який, прагнучи до суцільного й абсолютного знання, неминуче заплутується в протиріччях (І. Кант); загальний метод збагнення протиріч (внутрішніх імпульсів) розвитку буття, духу та історії (Г. В. Ф. Гегель); учення і метод, що висувається як основа пізнання дійсності та її революційне перетворення (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. І. Ленін). Діалектична традиція в російській філософії XIX—XX ст. знайшла втілення в ученнях В. С. Соловйова, П. О. Флоренського, С. М. Булгакова, М. О. Бердяева і Л. Шестова. У західній філософії XX ст. діалектика переважно розвивалася в руслі неогегельянства, екзистенціалізму, різних течій релігійної філософії.