КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА В КІНЦІ XVIII — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.
Гюго Віктор-Марі
Гюго Віктор-Марі (1802—1885) — французький письменник-роман-тик. Передмова до драми «Кромвель» (1827) — маніфест французьких романтиків. П'єси «Ернані» (1829), «Маріон Делорм» (1831), «Рюї Блаз» (1838) — втілення бунтарських ідей. В історичному романі «Собор Паризької богоматері» (1831) простежуються антиклерикальні тенденції. Після державного перевороту Луї Наполеона Бонапарта (1851) емігрував, випустив політичний памфлет «Наполеон маленький» (1852) і збірник сатиричних віршів «Відплата» (1853). Романи «Знедолені» (1862), «Трудівники моря» (1866), «Людина, що сміється» (1869), які зображають життя різних прошарків суспільства, проникнуті демократичними, гуманістичними ідеалами. Збірники віршів «Східні мотиви» (1829), «Легенда століть» (т. 1—3, 1859—1883); роман про Французьку революцію «Дев'яносто третій рік» (1874).
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України