ТОТАЛІТАРНІ ТА ДИКТАТОРСЬКІ РЕЖИМИ

Тимчасовий уряд

Тимчасовий уряд — вищий орган влади і управління в Росії з 2 березня по 25 жовтня 1917 р. Виник у дні Лютневої революції після переговорів членів Тимчасового комітету Державної думи і Виконавчого комітету Петроградської Ради. Перший революційний уряд був складений з лідерів парламентської опозиції на чолі з князем Львовим. Провідну роль у ньому відігравали лідер партії кадетів П. М. Мілюков і лідер октябристів О. І. Гучков. На практиці ж у країні відразу після революції склалася ситуація двовладдя, причому реальної влади з кожним днем ставало все більше у Рад.

У першій декларації про свої цілі і задачі, узгодженій з Виконкомом Ні роградської Ради, уряд проголосив початок підготовки до скликання Установчих зборів, ряд демократичних свобод, широку політичну амністію, заміну поліції народною міліцією і т. д. Однак у ній нічого не було сказано про ставлення до війни, про 8-годинний робочий день, про аграрну реформу, що зробило позицію влади зручною для критики з боку ліворадикальної опозиції.

Тимчасовому уряду з самого початку не довіряла більшість робітників, від нього поступово стало відвертатися селянство, а до кінця літа значна частина інтелігенції. Вже два місяці опісля сталася урядова криці, яку вдалося подолати шляхом компромісу з Петроградською Радою. Уряд залишили Гучков і Мілюков, а до його складу увійшли шість міністрів-соціалістів. Формально на цьому двовладдя закінчилося, і есероменьшовицька більшість в Радах взяла на себе частку відповідальності за політику уряду аж до Жовтневої революції. За цей період сталися ще дві урядові кризи. Липнева була викликана невдалими з точки зору кадетів переговорами з українською Центральною Радою з питань державного устрою, черговою поразкою на фронті і придушенням збройних демонстрацій робітників, солдатів і матросів 3—5 липня. Третя криза була прямо пов'язана з Корніловським заколотом. Державний устрій Росії восени 1917р. являв собою буржуазну республіку з дуже нестійкою владою Тимчасового уряду. Повільність і половинчатість соціально-економічних реформ, прорахунки в державному будівництві сприяли наростанню загальнонаціональної кризи, яка призвела до Жовтневої революції і переходу влади до рук більшовицьких Рад.