Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Лист подільського судді Лукаша М’ясківського про появу війська Богдана Хмельницького на Поділлі (1648 p., серпня 20)

У минулий понеділок, рано, нас раптово сповістили про те, що вже 6 полків з боку Бару переходить Медобір і сюди, у цей бік, до Кам’янця (?) [йдуть], рубають, забирають стада біля великої могили. Все, що живе, [кинулося] до коней, до квартир, до брам, подібно як під час нещасливої паніки на Цецорі і ледве у полудень відкрилася причина тривоги: не від Бару і не 6 полків, а тільки 6 хоругов зібравши, подністрянське селянство, опришки, так сильно загрожували селам, що тут з цієї сторони Медобору, позабирали всі стада й бидло. Вони плюндрують всі міста і містечка, тирансько вбивають ляхів як урядовців, так і підданих з дітьми. Старому пану Гонсьоровському відрубали голову у Китайгороді, а в Студениці, в Дунайгороді, в Ступинах, в Балинці вони вже захопили собі абсолютну владу. Ми хотіли не чекати, але далі відступати табором та вже після запевнення їх м. пп. воєвод, його м. пана воєводи київського, руського, подольського у швидкій допомозі маємо надію, що це селянство не схоче на нас наступати. Щодо оборони, то ми вже цими днями все вчинили, реставрували руїни, тесали скелі, великі діри в мурах замостили чотири — кротно деревом і водою так, як колись було, оточили великий табір. Ми оточили кошами замок Новий і місто, поділили між собою квартири, перемішавши між собою русинів і вірмен і вирішили вже чекати на допомогу, довіряючи тільки Богу. Бо хоч нас тут є кілька сот шляхти, котрих ми переписали, та коли подивимось на обидва замки і махину міста, то власне наша чисельність невелика [?]. Гармат маємо досить, котрі їх м. пп. обивателі попривозили з усіх своїх міст і замків. З Молдавії повідомив мене пізніше хотинський пиркалаб, людина гідна віри, котра ні разу не дала повідомлення, яке б потім спростували, що капиджі з Порти з емірами були послані до кримської орди, що вже знаходиться в полі, щоб її повернули назад до Криму. Він повідомляв також, що від татар не треба боятися жодної небезпеки. Додає він і те, що йому також Добжанський сказав, який мчав з терміновими листами до князя Радзивилла, а саме, що найважливіших польських в’язнів відправлено до Порти і це слова його листу. Я ж так думаю, що коли так є, що кримці повернули до Криму, тоді безперечно добрудзькі (ординці) мусили б (теж) послухати.