Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Прохання Богдана Хмельницького у справах Війська Запорозького, передані королю Яну Казимиру та сенату (1650 р., листопад)

Ваша королівська милість пан наш милостивий, ставши з волі Божої помазаником Польської Корони, зволив бажати для неї миру і святої справедливості, а нас, Військо Запорозьке, наділити королівською ласкою і піклуватися про нього в лоні найяснішої достойності, і ми без сумніву віддаємо наше вірнопідцанство і залишаємося вірними слугами. Не посилаємо тепер наших послів тільки через ці прохання, бо ж ми як простаки не можемо домовитися, що було б найкращим для встановлення миру, а тому просимо не думати, що ми цим хочемо образити величність вашої королівської милості і світлий сенат.

Найміцніший мир в усій Речі Посполитій, в державі вашої королівської милості наступить в тому випадку, якщо підтвердять присягою вічний мир між Річчю Посполитою і Військом Запорозьким й. м. ксьондз архієпископ гнезненський, архієпископ львівський, й. м. ксьондз єпископ краківський, й. м. пан краківський, великий гетьман коронний, князь й. м. Радзивілл, гетьман Великого князівства Литовського, й. м. п. воєвода брацлавський, й. м. п. староста ломжинський, а заложниками просимо й. м. князя Вишневецького, воєводу руського, який не бажає заколоту і здавна добре ставиться до Війська Запорозького і до підданих, й. м. п. коронного хорунжого, який прибув у свої староства і привіз стародавні привілеї, дані нам на Чигирин, щоб тут мати свою резиденцію; й. м. п. старосту білоцерківського, й. м. п. обозного коронного, які перебувають у своїх маєтках і зволять зберігати мир. Вони мають прибути без війська і корогв, а також без великих дворів і супроводу, і ми просимо, щоб вони, будучи заложниками, поводилися з нами добре.

Просимо скасувати унію, початок усякого лиха, через яку з давніх часів як у Польській Короні, так і у Великому князівстві Литовському виникла колотнеча, і повернути всі владицтва, кафедри, церкви, перетворені або в костьоли, або в унію, а також всі добра, надані здавна нашими предками владицтвам, кафедрам і церквам, щоб панове уніати своїми тонкощами й хитрощами більше розв’язання цього питання не зволікали і щоб наша віра не зазнавала ніякого утиску.

Просимо, щоб у містах його королівської милості, як у Польській Короні, так і у Великому князівстві Литовському не заборонялося вільно відправляти руське богослужіння, по стародавньому, за нашим церемоніалом.

Ксьондзи і світські панове римського костьолу не повинні поневолювати до свого послуху нікого з духовенства нашої руської віри, як у маєтках вашої королівської милості, так і в спадкових маєтках, ані брати від них данини, ані десятини з церковних місць. Просимо, щоб зараз же після скасування унії в Польській Короні і Великому князівстві Литовському уніати грунти й добра владицтв, кафедр, церков віддали неуніатам. [...]

Щоб священики стародавньої руської віри мали такі самі вільності, які мають ксьондзи руського костьолу, і не підлягали ніяким світським законам, щоб жовніри у них на постій не зупинялися.

Оскільки й. м. ксьондз львівський архієпископ безпідставно привласнив собі право призначати львівського єпископа, якого він раніше не мав, просимо, щоб це право було скасоване сеймовою конституцією і щоб й. м. ксьондз архієпископ більше в це не втручався.

Просимо в. к. м., щоб з ласки й. к. м. Перегінське повернули львівській кафедрі, а Крилос за привілеєм князя Льва, засновника, щоб залишився в межах Галицької капітули.

Доносимо також до ушей вашої королівської милості, що руський народ, як духовні, так і світські, зазнають великого гоніння від панів. Уклінно просимо, щоб їм не мстилися.

Якщо ми одержали з ласки вашої королівської милості і Речі Посполитої відокремлену лінію, просимо вашу королівську милість про те, щоб і поза нею нашому духовенству і Русі залишили вільності і стародавні обряди і щоб вони не зазнавали від уніатів утисків, бо ніякі віросповідання і в чужих землях так не переслідуються і не пригноблюються, як на нашій землі.

Доносимо також до ушей вашої королівської милості і всієї Речі Посполитої, що маємо звістку з різних навколишніх земель від наших приятелів, до яких послано чи з відома вашої королівської милості, чи, може, ні, щоб, залишаючись у згоді і з Польською Короною, подавали проти когось допомогу.

При цьому уклінно просимо вашу королівську милість, милостивого пана, щоб в. к. м. зводила простити нам це все, бо ми робимо це все як вірнопіддані для кращої послуги вашій королівській милості, і нас, своїх вірнопідданих, зводили обороняти від усяких навал, бо ми, рятуючи наші голови і запобігаючи нашому лихові, мусимо шукати собі приятелів.

Богдан Хмельницький, [гетьман] з Військом Запорозьким.