Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Дарча грамота галицького князя Лева Даниловича церкві св. Миколи у Львові та на передачу її володіння своєму писареві Симеону Жельдецькому (1292 p., жовтня 8)

Порадившись з нашою радою, як наш прадід, званий за руським звичаєм царем Володимиром, також володар Русі й наш батько зі своєї великої вдячності давав і дарував немало церквам чи радше божим храмам грецького обряду всюди на наших руських землях, так і ми на славу імені всемогутнього Бога та на честь святих храмів, а саме [храмові] святого Миколи, розташованому на Львівському передмісті під Високим Замком побіч гори, що в народі зветься Будельничою, при вулиці, або ж при громадській чи спільній дорозі, яка проходить Львовом з Волині, відступаємо і даруємо навіки цій названій церкві святого Миколи догідні місця, тобто площі, а також дворища з обох боків згаданої вулиці та іншої, з Волині, яка йде від львівської міської брами, починаючи від храму [церкви] святого Миколи та його дворища, що [починається] навпроти храму з нижньої частини вказаної вулиці від дворища, відданого і подарованого дияконам, дякам, священикам та служителям храму святого Миколи. Це дворища навпроти храму святого Миколи за дорогою, що ззаду межує з вищезгаданою вулицею, частково прилягає до храму святого Федора і нижче до межі храму Воскресіння нашого спасителя Христа аж до цієї дороги, яка веде від згаданого храму Господа нашого Ісуса Христа, тобто його найсвятішого Воскресіння, і повертає нижче до ріки, а за храмом святого Федора аж до брами Львова і вищеназваної вулиці Волинської, від святого Миколи аж до святого Онуфрія; а також усі доми з обох боків цієї вулиці, городи, дворища, чинші, повинності, слуги з усіма підданими, іншими словами, з підлеглими, починаючи від храму і двору святого Миколи вздовж до монастиря святого Онуфрія, щоб подібним був [цей] маєток чи володіння, або по-іншому, ґрунт з маєтком або спадщиною монастиря цвинтаря, а також город [монастиря] святого Онуфрія і по тій же дорозі, повертаючи до [храму] святого Миколи, всю гору, що називається в народі Будельнича, при дорозі, яка проходить через гору Кальварію, що видніється на верхній частині [самої] гори Будельничої, разом з городом храму святого Миколи і на цьому городі [церкви] святого Миколи — вільне право брати, тобто черпати воду, що протікає до нашого двору в місті Львові, а радше до Низького Замку біля кухні. Так, отже, цій самій [церкві] назавжди і на вічні часи ухвалюємо і відступаємо право на [всі ці] володіння та користування ними. І в цих дворах [храму] святого Миколи вищезгаданої вулиці буде вільно всім усякого роду ремісникам і кожному зокрема займатися своїм ремеслом, саме кравцям, кушнірам, шевцям, ковалям, різникам і [людям] усіх видів ремесел, домагатися всіма способами своєї вигоди за міським звичаєм і користуватися всіма прибутками за звичаєм міщан і втішатися пожитками, як усі громадяни Львова, і торгівлею та всякого роду товарами, також і в інших частинах або районах з тією ж свободою, як і громадяни Львова. У місті також буде дозволено купувати, продавати як львівським міщанам, чи то в місті, чи то у своїх домах, і відтепер вони не повинні здавати ніякого чиншу, ні податків як із своїх вигод, так і з доходів, не повинні нічого давати від своїх товарів, ні жодної повинності чи то у княжу скарбницю, чи то до замкового уряду, чи то до міського, лише всі свої кошти і витрати повинні будуть складати на поліпшення, зміцнення та відновлення храму святого Миколи, на те, що вказує і доручить їм управа даної церкви. Для цього відступаємо і даруємо храмові святого Миколи з вищеназваною вулицею і з усіх вулиць довкола Високого Замку, біля гори Кальварії, починаючи від брами при храмі святого Миколи з обох боків вулиць, щоб кожен голова сім’ї, який очолює свій дім або заробляє на хліб, був зобов’язаний сплачувати два гроші кожного року, постійно і навічно на потреби будівлі цієї ж церкви святого Миколи і при всіх інших необхідностях, передусім духовних, і на вищеназваних вулицях та дворах батьки сімей тільки до цього храму святого Миколи грецького обряду, а не до іншого завжди, постійно і навічно повинні бути готовими [служити] і бути йому послушними.

Крім того, вищеназваній церкві та її настоятелю даємо, даруємо [право] вільного користування на всіх лісах і лугах, що прилягають до міста, Львівського замку для спорудження будівель та всіх інших потреб. Цей вищеназваний храм святого Миколи з усіма його прибутками і надежностями надаємо і даруємо нашому писареві Жельдецькому Симеонові Івановичу, дружині, дітям та його спадкоємцям назавжди і навічно, незалежно від того, чи будуть вони духовного сану, чи ні. Однак хай буде йому дозволено мати інших священиків або духовних осіб, і щоб волею його не занедбувалася слава всемогутнього Бога.

Нарешті, перше місце при їхньому єпископі, іншими словами владиці, надаємо і відступаємо Симеонові Івановичу та його спадкоємцям; у їхньому володінні буде згаданий храм святого Миколи і саме при [храмі] святого Миколи, і нікому іншому чи то в місті, чи поза містом Львовом, як і в усьому львівському окрузі, ніхто не повинен бути в майбутньому намісником чи офіціалом. І львівські офіціали або вищеназваний намісник з каноніками, тобто крилошанами, матимуть однакові прибутки, але вищеназваний офіціал буде зобов’язаний посвячувати стародавній храм, і це ніяк не належатиме до каноніків, ні до їхнього єпископа, по-іншому владики, а лише до вищезгаданого намісника або офіціала і до названого [храму] святого Миколи. Крім того, вищеназваному храмові святого Миколи і згаданому Симеонові Івановичу, шляхетному Жельдецькому та його спадкоємцям даємо і даруємо назавжди і навіки для більшої його користі [наділи] землі вшир і вздовж для сінокосу, які б назви їм не надавались, іншими словами землі, луг-об’їзд з урочищами: починаючи нижче ріки, що в народі зветься Полтва, від першого місця, тобто від першого урочища, що зветься Лопушна і Німчиська, і до верхньої його частини, або поперек самого місця, що зветься Луг [...] і нехай вищеназваний Симеон та його законні спадкоємці користуються вищеназваними вигодами і прибутками, що належать до храму святого Миколи, не матимуть, одначе, жодного права їх передавати і зменшувати. З цих прибутків згаданий Симеон разом зі своїми спадкоємцями не будуть зобов’язані жодного чиншу [і] робіт нам і нашим наступникам, ні до війни чи військових повинностей, ані не будуть зобов’язані до яких-небудь видатків на єпископа, ні на його наступників; зобов’язаний буде тільки своїми молитвами благати Бога за нас і наших нащадків. Рівно ж жодних перешкод [не чинитимуть] наші вельможі, яК і підлеглі та діти наші і наступники, і ніхто цього не повинен буде відняти у згаданого храму святого Миколи та Симеона і його наступників. [...]