Майстри Відродження. Європейська культура цієї доби охоплює дві великі епохи — Відродження та бароко. Колискою епохи Відродження, або Ренесансу, вважається Італія. Саме італійські майстри відкрили мистецтво Стародавніх Греції та Риму, звідки походить і назва епохи. Нове мистецтво виникло на основі гуманізму. Гуманісти проголошували найвищою цінністю людину, вважаючи, що вона має незаперечне право на вільний розвиток і реалізацію своїх можливостей. Головною темою, змістом мистецтва Відродження стала прекрасна, гармонійно розвинута людина. Видатним майстрам Ренесансу була притаманна різнобічність обдарувань: вони поєднували заняття живописом, архітектурою, скульптурою, літературою, філософією з вивченням точних наук. Творчість майстрів епохи Відродження заклала основи європейської культури нового часу.

Найвищого розквіту мистецтво Відродження досягло в Італії за часів Високого Відродження (кінець XIV—перші десятиріччя XVII ст.) — «золотого віку» італійської літератури, образотворчого мистецтва, філософії та науки. Це були часи титанів Відродження, що заклали підвалини нового розуміння світу та місця людини в ньому. В образотворчому мистецтві Італії такими титанами були Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель і Тиціан. Згодом Відродження поширилось у країни Північної Європи. Тут на становлення нової культури вирішальний вплив мала не інтична спадщина, а християнство. Видатним митцем північноєвропейського Відродження був Альбрехт Дюрер.