НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
СРСР. Нові та відновлені незалежні держави
Нова хвиля репресій
Під кінець свого життя Й. Сталін намагався знищити усіх свідків своїх зловживань і здійснив низку кадрових перестановок.
У 1949 р. він санкціонував т. зв. "Ленінградську справу". Приводом до її початку послужив анонімний лист, що звинувачував ленінградських партійних діячів у фальсифікації результатів виборів на партійній конференції. Було заарештовано понад 200 партійних працівників.
Після цього значно зміцнилися позиції Маленкова, підтримуваного Л. Берією, і призначеного на посаду першого секретаря Московського обкому партії і секретаря ЦК М. Хрущова. Саме Маленков і Хрущов виступили на XIX з'їзді ВКП(б) з головними доповідями.
За ініціативою Й. Сталіна на цьому з'їзді було здійснено реорганізацію вищих партійних органів: ВКП(б) перейменовано в Комуністичну партію Радянського Союзу (КПРС); замість Політбюро створювалась Президія у складі 37 чол., збільшувалася кількість секретарів ЦК; вдвічі розширювався склад ЦК партії (до 232 чол.). Таким чином диктатор хотів урівноважити вплив "старої гвардії" "молодою", керувати якою було легше.
У січні 1953 р. Й. Сталіна оглянув лікар-терапевт професор В. Виноградов, який дійшов висновку про погіршення стану здоров'я пацієнта. Професора Виноградова і деяких інших відомих спеціалістів-медиків заарештували та оголосили агентами міжнародної сіоністської організації. Виникла т. зв. "справа лікарів". Тільки смерть диктатора відвернула нову хвилю репресій.