Історія України опорні конспекти 10 клас
Термінологічний словник
Автокефальна церква — православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв’язанні організаційних і культових питань.
Автономія — право самостійного здійснення державної влади чи управління, яке надається конституцією окремій частині держави.
Агресія — незаконне, з точки зору міжнародного права, застосування сили однією або кількома державами проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави або народу; напад на інші країни з метою їх загарбання, політичного чи економічного підкорення, зміни їхнього політичного устрою тощо.
Анархізм — суспільно-політична течія, характерною рисою якої є відмова від будь-якої організованої політичної діяльності, державної влади.
Анексія — насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави.
Асиміляція — злиття одного народу з іншим засвоєнням його мови, звичаїв, релігії, ментальності тощо; приводить до втрати національного самоусвідомлення.
Більшовицька диктатура — необмежена політична, економічна й ідеологічна влада російської партії більшовиків.
«Воєнний комунізм» — соціально-економічна політика радянської держави в умовах громадянської війни 1918—1920 pp., яка відображала уявлення про можливість соціалістичного будівництва швидким насильницьким витісненням капіталістичних елементів.
Громадянська війна - збройне соціально-класове протистояння всередині країни, яке зумовлене боротьбою за владу.
Громадська організація — добровільне об’єднання людей для задоволення їхніх спільних інтересів і потреб, що має порівняно стабільну організаційну структуру, порядок вступу в організацію і виходу з неї.
Декрет — постанова верховної влади з якогось питання,- що має силу закону.
Державна монополія — виключне право держави на виробництво, торгівлю, промисловість тощо.
Диктатура — нічим не обмежена влада однієї особи, групи, класу
Директива — керівна вказівка, розпорядження, наказ.
Домінування — переважання, панування.
Екзильний уряд — уряд, що опинився у вигнанні, який залишає за собою право представляти свою державу.
Еміграція — добровільне або вимушене переміщення населення з країн (місця) постійного проживання в інші країни (місця).
Загальнонаціональна криза - поєднання економічної, соціальної і політичної криз, яке характеризується паралічем державного управління, наростанням у суспільстві хаосу та анархії.
Ідеологія — система політичних, правових, моральних, релігійних та інших поглядів, у яких усвідомлюється й оцінюється ставлення людей до дійсності.
Інтервенція — насильницьке втручання однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави.
Конфіскація — примусове й безвідплатне вилучення майна на користь держави внаслідок адміністративного чи судового рішення.
Криза — переломний момент, тяжкий перехідний стан, загострення становища.
«Культурна революція» — політика в сфері ідеології, освіти, культури, яку проводив комуністичний режим.
Націоналізація промисловості — перехід промислових підприємств з приватної власності у власність держави.
Націоналізм — психологія, ідеологія і політика з національного питання, яка ґрунтується на визнанні пріоритету національних чинників у суспільному розвитку.
Національно-демократична революція — революція, що має на меті національне визволення і демократичні перетворення.
Окупаційний режим — система військового або цивільного управління, встановлена загарбниками на захопленій під час воєнних дій території.
Пацифізм — ліберально-політична течія, прихильники якої .засуджують будь-які війни та наполягають на мирному вирішенні суперечок і конфліктів.
Політична партія — політична організація, що виражає інтереси певної соціальної групи (чи груп), об’єднує найактивніших її представників і прагне до досягнення певних цілей та ідеалів.
Продовольча диктатура — система надзвичайних заходів радянської влади в роки громадянської війни, спрямованих на забезпечення продовольством робітників та Червоної армії. Вона передбачала централізацію заготовки і розподілу продовольства, монополію хлібної торгівлі, продрозкладку та інші елементи воєнного комунізму.
Пропаганда — поширення і постійне, глибоке та детальне роз’яснення яких-небудь ідей, поглядів, знань.
Радикалізм — політична й ідеологічна течія, яка відстоює необхідність рішучих дій і глибоких змін у політичному та соціально-економічному ладі.
Радикальний — рішучий; докорінний.
Режим — державний устрій і метод управління.
Реквізиції — примусове вилучення державою майна громадян, підприємств чи установ.
Репресії — каральні заходи, покарання, вживані державними органами.
Сепаратний мир — мир, укладений з ворожою стороною одним із союзників без відома інших.
Соціальна напруга — загострення протиріч, пов’язаних з життєдіяльністю і відносинами людей у суспільстві.
Суверенітет — повна незалежність держави від інших держав у її внутрішній і зовнішній політиці.
Терор — особлива форма політичного насильства, якому притаманна жорстокість, цілеспрямованість.
Українське державотворення — процес формування і діяльності органів державної влади та управління в Україні, спрямований на утвердження суверенітету, розбудову національної держави, розвиток економіки і культури.
Ультиматум — у міжнародних відносинах — дипломатична нота з категоричною вимогою однієї держави до іншої виконати в певний строк ті чи інші дії або утримуватися від них, супроводжувана погрозою застосувати силу чи якісь санкції.
Універсал — закон, постанова верховної влади.
Федерація — державний устрій у формі союзної держави, за яким члени федерації залишають за собою повний політичний суверенітет.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України