Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 11 клас

ДІЯЧІ ОПОЗИЦІЙНОГО НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ УКРАЇНИ В 60-Х — НА ПОЧАТКУ 70-Х РОКІВ

Опанас Заливаха (1925-2007)

Народився 1925 р. на Харківщині. Згодом батьки переїхали на Далекий Схід. Змалку мав неабиякий хист до малювання і батьки віддали його на навчання в художню школу при Ленінградській академії мистецтв, після закінчення якої навчався в Ленінградському державному інституті живопису, скульптури і архітектури, який закінчив 1960 р.

Навчаючись в інституті, приїзджав на практику до м. Косова Івано-Франківської області. Полюбив цей край, його чудову природу, людей, співучу українську мову.

У 1961 р. О. Заливаха остаточно переїхав на Івано-Франківщину, став членом обласного товариства художників.

У квітні 1962 р. в Івано-Франківську організував персональну виставку своїх творів, яка дуже не сподобалася працівникам обкому партії за «занепадницькі настрої», і через кілька днів її було закрито.

Восени 1962 р. познайомився з молодими київськими художниками, поетами, критиками. Активно долучився до правозахисної діяльності.

У 1964 р. взяв участь у створенні Шевченківського вітражу в Київському університеті, знищеного за розпорядженням партійних органів.

Був заарештований наприкінці серпня 1965 р. На закритому засіданні Івано-Франківського суду в березні 1965 р. художника засудили до 5 років таборів суворого режиму за звинуваченням в «антирадянській пропаганді й агітації».

Опанас Заливаха намалював серію прекрасних картин: «Чумацька вечеря», «Калина», «Ніч», «Пісня».

Провідний у його творчості образ гуцульської Мадонни (картини «Є та будемо», «Дорога» тощо).

Темою багатьох картин є світ крізь грати (картини «Купе», «В дорозі», «Мислителі» тощо).

Опанас Заливаха одним із перших став лауреатом премії імені Василя Стуса.

У 1993 р. вийшла збірка літературно-критичних статей Євгена Сверстюка, яку ілюстрував Опанас Заливаха, побратим автора в роки неволі й на волі.

Помер 24 квітня 2007 року.