Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 8 клас

Доба героїчних походів

Морські походи козаків

Доба героїчних походів — це період найбільш успішних та вдалих морських і сухопутних походів козаків на володіння султанської Туреччини та її васала — Кримського ханства — протягом перших двох десятиліть XVII ст.

Причини походів

1. Постійні спустошення українських земель від татарських і турецьких наскоків, які несли руїни.

Турки й татари грабували міста і села, спалювали їх, винищували або забирали в полон тисячі людей.

2. Неспроможність і нездатність Речі Посполитої забезпечити захист своїх південних рубежів від цієї агресії.

Прикордонні фортеці не могли зупинити цих постійних наскоків і грабунків.

Справжніми захисниками українського народу від загарбників виступали запорозькі козаки, які не тільки обороняли рідну землю, а й здійснювали постійні походи проти Кримського ханства і Туреччини.

Козаки майже щороку воювали проти турків і татар.

1600 р. Напад на порт Варна, під час якого козаки захопили І0 турецьких галер з усіма припасами, звільнили полонених і вивезли 180 тисяч золотих.

1602 р. Козаки на 30 чайках розгромили під Кілією турецький флот.

1606 р. Козацьке військо зненацька напало на турецький флот і розгромило його. Козаки захопили 10 турецьких галер, здобули штурмом фортецю Варну, яка вважалася неприступною.

Розлючений султан наказав перегородити Дніпро залізним ланцюгом, який було протягнуто між двома фортецями — Кизи-Керменом і Аслан-Керменом. Та навіть такі перешкоди не могли зупинити козаків. Щоб потрапити у Чорне море, вони тягнули свої чайки волоком.

1608 р. Запорожці захопили Перекоп та зруйнували його фортецю.

1609 р. Козацьке військо на 16 чайках увійшло в гирло Дунаю, спалило дунайські фортеці Кілію, Ізмаїл, Білгород.

1614 р. Козаки на своїх чайках перепливли Чорне море й на турецькому узбережжі Малої Азії зруйнували міста Синоп і Трапезунд, спалили арсенал і судна.

1615 р. Запорожці на 80 чайках з'явилися біля Константинополя, спалюй портові споруди. Султан наказав знищити "знахабнілих" козаків. За козаками погналася турецька ескадра, яка біля гирла Дунаю вступила з ними у бій, але зазнала поразки.

1616 р. Козаки знову зібралися в похід.

Турецький флот підстерігав козаків у гирлі Дніпра, але козацькі судна атакували його і завдали поразки, захопили багато турецьких суден. Запорожці вийшли у Чорне море, напали на головний невільницький ринок Кафу (тепер Феодосія), розгромили 14-тисячний гарнізон, здобули його і визволили багато полонених. Цей похід було здійснено під проводом П. Сагайдачного.

Осінь 1616 р. Дві тисячі козаків на чайках знову перепливли Чорне море, в Малій Азії захопили Трапезунд. Турецька ескадра втратила три з шести великих галер.

Розлючений султан послав проти козаків другу турецьку ескадру, яка підстерігала їх під Очаковом. Але козаки попливли туди, де їх не чекали, — в Адовське море. Звідти малими річками, перетягуючи чайки суходолом, повернулися на Запорожжя.

1624 р. 4 -тисячне військо козаків знову напало на Константинополь. Запорожці пограбували всі передмістя турецької столиці й спалили їх дощенту.

24 грудня 1624 р. Кримський хан Шагін-Гірей уклав союзний договір із козаками — перший міжнародний договір козацтва у XVII ст.

Значения "доби героїчних походів"

1. Відбувалася активна протидія туркам і татарам з боку запорожців.

2. Стримувалося розгортання турецько-татарської агресії вглиб українських земель.

3. Значно послабилася військова міць Кримського ханства і Турецької імперії.

4. Унаслідок походів було звільнено багато полонених.

5. Походи сприяли зростанню міжнародного авторитету козаків.

Висновки

1. Походи захищали український народ від постійних наскоків турків і татар і від знищення.

2. Допомагали визволенню підкорених народів з-під влади Турецької імперії.

Самійло Кішка

Самійло Кішка своїми подвигами звеличив Січ.

Він був родом із Брацлавщини, відважний воїн, неодноразово брав участь у походах проти татар і турків, користувався великою повагою козаків. Потрапив у полон, у якому пробув 25 років. У 1599 р. на турецькій галері, де був веслярем, організував повстання невільників. Повсталі захопили турецький корабель і повернулися додому.

У 1599 p. С. Кішка очолив похід козаків проти татар на Чорне море.

Запорозькі козаки обрали його гетьманом (1600-1602 pp.).

За участь у польсько-шведській війні (1601—1602 pp.) і поході до Лівонії С. Кішка домігся від польського уряду рішення про скасування баніції (вигнання) і переслідувань, яких зазнавали козаки після придушення повстання під проводом С. Наливайка. Таке рішення ухвалив польський сейм у 1601 р. для учасників лівонського походу.

Лівонський похід козаків був дуже тяжким: не вистачало необхідної зброї, продуктів харчування. Козаки знемагали від холоду й голоду та зазнали значних втрат.

Самійло Кішка загинув у цьому поході, у битві під Феліном, у 1602 р.

У народній пам'яті назавжди залишилася героїчна постать захисника рідної землі, сміливого воїна і мудрого гетьмана. Його ім'я навічно залишилося в народних піснях, легендах, переказах, думах. Про нього складено історичну думу "Самійло Кішка".

Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний

(бл. 1577-1622)

П. Конашевич-Сагайдачний - один із найвидатніших козацьких ватажків, людина великих організаторських здібностей, безстрашний, видатний полководець, схильний до активних наступальних дій, який використовував фактор раптовості, несподіваного нападу. Водночас він був талановитим полководцем і державним діячом.

Брав участь у знаменитих морських і суходільних доходах проти Кримського ханства і Турецької імперії, заживши особливої слави.

Народився в с. Кульчиці на Львівщині в родині шляхтичів, навчався в Острозькій академії, був на службі у київського судді Аксапа, а згодом опинився серед запорожців.

"Змалку привчився натягувати лук, зброї та коня з рук не випускати, з негодою боротися..., легко переносити всяку тяготу: голод, холод, не боятися ворога і в небезпеці проявляти мужність" (Історія українського війська).

З 1616 р. і до кінця свого життя був гетьманом Війська Запорозького. Ставши гетьманом, П. Сагайдачний велику увагу звертав на зміцнення війська:

• систематично проводив його реорганізацію;

• звільнявся від ненадійних і тих, хто порушував дисципліну;

• дбав про озброєння козаків;

• домігся, щоб кожен козак мав коня;

• проводив тренування і навчання війська;

• час від часу проводив огляд військового вишколу козаків;

• збільшив кількість чайок до 300.

П. Сагайдачний відомий і своєю просвітницькою діяльністю. Він з усім Військом Запорозьким був вписаний до Київського братства, підтримував з ним тісні стосунки, постійно опікувався цим культурним і духовним центром, надаючи йому велику матеріальну допомогу.

П. Сагайдачний був палким прихильником православної віри, що підносило його авторитет серед українського народу. У 1620 р. завдяки Сагайдачному відбулося висвячення православних ієрархів.

Петро Сагайдачний здобув собі славу і двома великими походами.

1. Московський похід (1618 p.).

Польща почала війну з Московською державою і звернулася за допомогою до запорожців.

20-тисячне запорозьке військо під проводом П. Сагайдачного поспішило На допомогу польському королевичу Владиславу і дійшло аж до Москви, здобувши по дорозі Путивль, Єлець, Лівіш та ін.

Утім штурм Москви польсько-козацькими силами не приніс успіху, а наприкінці 1618 р. Польща й Москва уклали Деулінське перемир'я, за яким до Польщі відійшли Сіверщина й Смоленщина.

2. Турецький похід 1621 р. (Хотинська битва).

Під Хотином П. Сагайдачного було тяжко поранено. Його ПЕревезли до Києва. Декілька місяців лежав прикутий до ліжка.

За п'ять днів до смерті склав заповіт: більшу частину свого майна заповів братствам Києва і Львова.

Поховано славного лицаря України в Києві на Подолі при церкві Богоявленського братства.

Участь українського козацтва у Хотинській війні (1621 р.)

1620 р. Туреччина організувала похід проти Речі Посполитої. Військо було добре озброєне, вельми численне, з великою кількістю верблюдів, артилерії. Були навіть чотири бойових слони.

У битві під с. Цецорою (Молдова) поляки зазнали повного розгрому на чолі з гетьманом С. Жолкевським. Туреччина вирішила завдати Польщі вирішального удару.

Річ Посполита спромоглася виставити лише 30-40 тис. польських воїнів, а тому польський уряд був змушений звернутися до козаків по допомогу, за що пообіцяв:

• збільшення козацького реєстру;

• ліквідацію обмежень у правах і привілеях;

• сталу платню козакам у сумі 100 тис. злотих;

• окрему платню в поході;

• забезпечення воєнних інвалідів;

• виведення польського війська з Київського воєводства;

• поступки в релігійному питанні.

П. Сагайдачний повів козацьке військо на Дністер під фортецю Хотин.

Вересень 1621 р. Хотинська битва.

У битві брало участь 35-тисячне польське військо, 41 520 козаків (це була кіннота з рушницями), артилерія складалася з 22 гармат. Очолювані турецьким султаном Османом II турецько-татарські сили налічували 150 тис. вояків.

Запорожці укріпилися в оборонному таборі, успішно витримували ворожі атаки, самі робили несподівані нічні вилазки проти військ противника. Бої тривали 39 днів. Турки втратили 80 тис. вояків та змушені були піти на укладення миру з поляками.

1. Кримське ханство і Туреччина зобов'язувалися не нападати на українські та польські землі.

2. За умовами підписання договору поляки перебрали зобов’язання:

• заборонити козакам судноплавство по Дніпру;

• не допускати походів козаків до Криму і турецьких берегів.

3. Було визначено кордон між Польшею і Туреччиною по р. Дністру.

Умови участі козаків у війні на боці Речі Посполитої дотримано не було.

Козаків не задовольнили умови миру з Туреччиною, що стало причиною нового конфлікту козаків з Польщею.

Значення Хотинської війни

1. Під Хотином було розвіяно ілюзії турецького султана про непереможність його армії.

2. Військову могутність Турецької імперії було підірвано.

3. Битва показала турецькому султанові неможливість розширити його імперії за рахунок поневолення європейських країн.

4. Річ Посполита позбулася загрози втратити чималі території та бути поневоленою Туреччиною.

5. Українські й польські землі було врятовано від завоювання турками.

6. Війна сприяла активізації національно-визвольної боротьби слов’янських народів проти турецького поневолення.

7. Вирішальна роль у перемозі над турками у Хотинській битві належить українським козакам. їхня воєнна тактика, чудовий вишкіл, хоробрість, стійкість стали великою перешкодою для турецького війська.