Історія України опорні конспекти 8 клас
Козацько-селянські рухи 20—30-х років XVII ст.
Були спрямовані на визволення України, відродження її як незалежної держави.
1. Посилення феодального, національного та релігійного гніту.
2. Зростання утисків селян і козаків з боку польських панів.
3. Наступ католицизму в Україні, обмеження та утиски православної віри.
4. Небажання польського уряду рахуватися з інтересами українського козацтва.
5. Невиконання обіцянок польського уряду, які були дані козакам, після Хотинської війни.
6. Відмова козаків, які були виписані з реєстру, після завершення Хотинської війни виконувати накази королівських урядників щодо повернення під владу своїх старих господарів та збереження ними військового устрою.
Козацько-польський збройний конфлікт 1625 р.
1625 р. Загони селян, міщан об’єдналися з запорозькими реєстровими козаками.
20-тисячне військо повстанців очолив гетьман реєстровців Марко Жмайло.
В Україну було відправлено 30-тисячне польське військо під проводом Конєцпольського.
15 жовтня 1625 р. Біля с. Таборище поблизу м. Крилове на Київщині сталася запекла битва. Повстанці вистояли, а ворог зазнав значних втрат. Загони повстанців відступили на вигіднішу позицію до Курукового озера (де нинішній Кременчук). Атаки поляків виявилися безуспішними. Але становище повстанців погіршувалося, не вистачало боєприпасів і теплого одягу, продовольства. Угодовськи налаштована старшина скористалася з цього й домоглася усунення Жмайла з гетьманства.
Гетьманом обрали Михайла Дорошенка.
26 жовтня 1625 p. Михайло Дорошенко уклав із польськими воєначальниками Куруківську угоду.
Умови Куруківської угоди
1. Кількість реєстровців збільшилася до 6 тисяч у складі шести полків Київського, Корсунського, Канівського, Черкаського, Білоцерківського, Переяславського.
2. Одна тисяча реєстровців повинна була постійно перебувати на Запорожжі, щоб не допускати туди втікачів з панських маєтків.
3. Старшина зобов'язувалася розпустити решту повстанців і надалі не допускати повстань.
4. Реєстровці могли обирати свого гетьмана, але затверджувати його повинен був король.
5. Козакам заборонялося проводити самостійну політику щодо Криму і Туреччини, припинити всі війни і військові походи.
6. Козакам заборонялося втручатися у релігійну боротьбу.
7. Платня козакам збільшилася до 60 тис. злотих на рік.
Куруківська угода призвела до конфлікту між реєстровими, гетьманом яких був Г. Чорний з пропольською орієнтацією, та нереєстровими козаками, гетьманом яких був Тарас Федорович (Трясило). Г. Чорний проводив угодовську політику стосовно поляків.
Березень 1630 р. Тарас Трясило з 10 тисячами кіннотників і піших козаків виступили із Січі. Так почалося повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила).
Запорожці підійшли до Черкас, оточили будинок Г. Чорного, схопили його, звинуватили у зраді і стратили. Повстання охопило Лівобережну і частину Правобережної України. Повстанці зайняли Канів, Переяслав. Проти повстанців знову було кинуто коронного гетьмана Конєцпольського. Майже три тижні тривали кровопролитні бої між ворожими сторонами.
15 травня 1630 р. Під Переяславом повстанці вщент розгромили поляків. Це так звана "Тарасова ніч", коли невеликий загін повстанців знищив добірне шляхетське формування, що охороняло штаб Конєцпольського.
Т. Шевченко так описував "Тарасову ніч":
..Лягло сонце за горою,
Зірки засіяли,
А козаки, як хмари,
Ляхів обступили.
Як став місяць серед неба,
Ревнула гармата;
Прокинулись ляшки-пани —
Нікуди тікати!..
Зійшло сонце — ляшки-панки
Покотом лежали...
Зазнавши значних втрат, Конєцпольський погодився на перемовини.
Козацько-старшинська верхівка усунула Тараса Федоровича від керівництва й уклала Переяславську угоду (29 травня 1630 p.), за якою:
— зберігалися основні вимоги Куруківської угоди;
— козаки отримали право самі обирати собі гетьмана;
— реєстр збільшився до 8 тисяч козаків;
— зберігалися привілеї козацької старшини;
— решта козаків повинна була повернутися у підданство панів;
— козакам було заборонено самостійні військові походи.
І хоча Тарас Федорович із частиною козаків повернувся на Запорожжя, селяни, міщани та нереєстрові козаки ще якийсь час продовжували боротьбу.
(1635 р.)
1635 р. Для налагодження контролю над півднем України та нейтралізації Січі польський уряд спорудив на Дніпрі фортецю Кодак.
Спорудженням керував французький інженер Гійом Лесер де Боплан, який перебував на польській службі.
Серпень 1635 р. Запорозький гетьман Іван Сулима підняв повстання, розгромив гарнізон фортеці та зруйнував її укріплення.
Повстанці готувалися до рішучих дій. Але Івана Сулиму та його найближчих помічників було схоплено. У Варшаві гетьмана І трьох, його товаришів стратили.
Національно-визвольне повстання 1637—1638 pp.
Повстання під проводом Павла Бута (Павлюка)
(1637 р.)
Серпень 1637 р. Масові козацько-селянські повстання під керівництвом Павла Бута (Павлюка), які охопили Лівобережжя, Наддніпрянщину.
Повернувся Павлюк додому
У Січ Низовую
Та й задумав Павлюк знову
Бить шляхту гнилую.
Павлюк своїми універсалами підняв на повстання не тільки козаків, а й селянство, яке почало громити панські маєтки. До повстання приєдналася частина реєстрових козаків.
6 грудня 1637 р. Битва під Кумейками поблизу Черкас. Селянсько-козацьке військо було розгромлено поляками під проводом Миколи Потоцького. У цій битві повного розгрому пощастило уникнути досвідченому полковникові Гуні.
Павлюка та інших ватажків було схоплено, відправлено до Варшави і там страчено.
Повстання під проводом Якова Острянина (Остряниці) та Дмитра Гуні (1638 р.)
1638 р. Було проведено так звану "Ординацію Війська запорозького реєстрового", яка:
• дуже урізала права реєстровців;
• зменшила їх чисельність до 6 тисяч;
• реєстрових козаків було позбавлено права на самоврядування;
• скасовувалася посада гетьмана, а замість нього вводилася посада польського старости, яку затверджував король;
• тих козаків, що не входили до реєстру, було проголошено кріпаками.
Це викликало нове повстання.
Весна 1638 р. Козацьке визвольне повстання в Україні очолив запорозький гетьман Яків Острянин (Остряниця). До цього руху приєдналися реєстрові козаки.
Повстання охопило Лівобережну Україну.
Травень 1638 р. Повстанці завдали поразки польському війську, яке очолив Станіслав Потоцький.
3—12 червня 1638 р. Бій повстанців з польськими військами, які одержали підкріплення, біля містечка Жовтин. Козаків було оточено.
Частина козаків на чолі з Остряниним прорвали оточення й відступили в межі Московської держави. Повстанці обрали гетьманом Дмитра Гуню, який два місяці вів боротьбу проти переважаючих сил ворога.
7 серпня 1638 р. Повстанці, не маючи боєприпасів і продовольства, вирішили припинити боротьбу. Дмитро Гуня з частиною козаків відступив на Дон.
Причини поразки селянсько-козацьких повстань
1. Стихійність, неорганізованість повстань.
2. Повстання не були як слід підготовлені, не мали чіткої мети і програмних настанов.
3. Перевага сил польських феодалів, які були краще зорганізовані та озброєні.
4. Суперечності між реєстровими і нереєстровими козаками.
5. Відсутність єдиного командування та єдності дій.
6. Погане озброєння повстанців.
7. Локальність виступів, місницькі інтереси.
Значення селянсько-козацьких повстань
1. Повстання були Формою соціального протесту’ українського народу, виявом його волі до самостійного життя.
2. Відстоювання козацтвом своїх прав і привілеїв уперше вилилося у національно-визвольну боротьбу.
3. Повстання прискорювали формування національної самосвідомості українського народу.
4. Повстання поширювали серед українського народу ідеї національного визволення.
5. У ході цих повстань козаки здобували досвід збройної визвольної боротьби, вдосконалювалася їхня військова майстерність, тактика боротьби, зміцнювалися зв'язки козаків із селянами.
6. Повстання свідчили про наростання опору українського народу проти гніту з боку Польщі.
7. Козацтво перетворилося на велику суспільну силу, здатну боротися за свої права.
8. Вони підготували ґрунт для розгортання національно-визвольної боротьби українського народу середини XVII ст.
9. Велике значення їх для утворення незалежної української держави — козацької республіки.
1639-1648 pp. Тимчасово припинено повстання і настав "золотий спокій" для Речі Посполитої.
Це був період особливо жорстокого соціального і національного гноблення.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України
