Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 8 клас

Українські землі в системі міжнародних відносин

Місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи

1. З перших місяців війни Б. Хмельницький особливу увагу зосередив на дипломатичній діяльності, спрямованій на зміцнення міжнародного становища козацької України.

Дипломатія — діяльність глав держав і урядів зі здійснення зовнішньої політики і захисту інтересів держави за кордоном.

2. Метою дипломатичної діяльності було створення анти-польської коаліції держав, щоб спільними силами завдати поразки Речі Посполитій.

3. Уже на першому етапі Національно-визвольної війни (1648-1649 pp.) після здобуття перемог розпочався процес формування адміністративного апарату зовнішніх зносин (при гетьманській канцелярії існувала дипломатична служба, що розробляла інструкції, готувала посольства).

4. У резиденції гетьмана склалася церемонія приймання послів, ведення з ними переговорів, підготування аудієнції тощо.

5. Визвольна війна українського народу, його успіхи знаходили широкий розголос у світі. Правлячі кола Франції, Великої Британії та інших європейських країн уважно стежили за подіями і в Україні.

6. До Чигирина, тодішньої гетьманської столиці, прибувало багато послів з різних держав: з Москви, Туреччини, Угорщини, Польщі, Венеції, Швеції.

7. Б. Хмельницький підтримував дипломатичні стосунки з багатьма відомими в світі державними діячами, зокрема з О. Кромвелем.

Зовнішня політика Гетьманщини

Зовнішню політику Б. Хмельницького було спрямовано на:

• зміцнення міжнародного становища козацької держави;

• забезпечення найсприятливіших умов для ведення воєнних дій;

• ізоляцію шляхетської Польщі на міжнародній арені;

• збереження добросусідських відносин з Туреччиною, у васальній залежності від якої перебувало Кримське ханство;

• налагодження відносин з Молдовою, Валахією, Венецією та іншими державами;

• налагодження відносин з Московською державою;

• активний пошук союзників (було укладено військово. Політичний союз з Кримським ханством і Трансільванією);

• пошук шляхів порозуміння зі Швецією.

Висновки

1. Через вдалу зовнішню політику гетьманського уряду вдалося досягти зміцнення позицій України на міжнародній арені, особливо на перших етапах війни.

2. Б. Хмельницький розумів, що виграти війну він зможе лише з сильним союзником, а тому шукав союзу з володарями Туреччини і Московської держави.

3. Московській державі була вигідною пропозиція надати військову допомогу Україні з точки зору його геополітичних інтересів: вона давала вихід до Чорного моря, ослаблювала давніх суперників — Кримське ханство, Литву та Польщу.

Відносини між Українською державою і Московією

Причини прагнення Б. Хмельницького встановити союзні відносини з Московською державою

1. Спільна належність до православного віросповідання.

2. Наявність в історичній пам'яті українського народу спогадів про спільну політичну долю за часів княжої Русі.

3. Близькість мови та культури.

4. Тодішня слабкість Московської держави порівняно з Туреччиною, що давало надію на збереження Україною державної самостійності.

Червень 1648 р. Початок листування Б. Хмельницького з царем Олексієм Михайловичем.

Кінець 1648 р. Перша спроба переговорів Б. Хмельницького з Москвою через єрусалимського патріарха Паїсія, який їхав через Київ до Москви.

Січень 1649 р. Б. Хмельницький відправив до Москви своє перше посольство, якому було доручено викласти московському урядові пропозиції гетьмана.

Березень 1649 р. Б. Хмельницький через московського посла Михайлова повторив своє звернення до московського уряду.

Москва направила перше офіційне посольство в Україну, щоб вивчити ситуацію на місці.

Від 1649 р. до початку 1653 р. в Україні побувало 13 посольств із Москви.

22 квітня 1653 р. До Москви прибуло нове посольство від Б. Хмельницького. Вони знову повторили прохання козацького гетьмана виступити на захист України, прийняти її "під високу руку" і послати на допомогу військові сили.

1 жовтня 1653 р. В Москві було скликано Земський собор, на якому ухвалено рішення прийняти Україну "під високу руку царя" й розпочати воєнні дії проти Польщі.

Грудень 1653 р. В Україну було відправлено спеціальне посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним, яке прибуло до Переяслава для зустрічі з гетьманом.

Метa Московської держави

• Прагнення Московської держави запобігти небезпечному для себе зближенню України з Туреччиною.

• Не допустити зміцнення Польщі в разі поразки України.

• Використати козаків для відвоювання земель, втрачених під час російсько-польських воєн першої половини XVII ст.

8 січня 1654 р. Переяславська рада.

Відбулася публічна церемонія, під час якої гетьман і козацька старшина присягалися на тім, "щоб бути їм із землями і городами під царською великою рукою невідступно".

Потім в Успенській соборній церкві В. Бугурлін, Б. Хмельницький та козацька старшина мали скріпити це рішення спільною присягою.

Проти угоди виступила частина соратників Б. Хмельницького — Богун, Гладкий, Гусениця, митрополит Сильвестр Косів. Відмовилися присягнути царю Полтавський, Кропив’янський, Уманський, Брацлавський полки, а також жителі деяких міст. Не присягали й козаки Запорозької Січі.

В. Бутурлін відмовився присягати від імені царя, посилаючись на те, що цар не присягає своїм підданим. Ніякого письмового договору в Переяславі укладено не було.

Після від'їзду В. Бутурліна козацька старшина з гетьманом узялися за вироблення умов договору.

1. Було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави зі збереженням основних прав і вільностей Війська Запорозького.

Протекторат — формальний захист сильною державою слабкої.

2. Було написано проект договору у формі петиції до царя з 23 пунктів, якого привезли в Москву наприкінці березня 1654 р, переяславський полковник П. Тетеря і військовий суддя Самійло Зарудний.