Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 8 клас

Входження Північного Причорномор’я та Криму до складу Російської імперії

Російсько-турецькі війни другої половини XVIII ст.

Друга половина XVIII ст. характеризувалася зростанням могутності Російської імперії, агресивності її зовнішньої політики.

Причини російсько-турецьких воєн другої половини XVIII ст.

1. Росія прагнула зміцнити свої позиції у басейні Чорного моря, домогтися виходу до Чорного моря, щоб:

• убезпечити свої південні кордони, припинити постійні напади татар, які розоряли південні українські землі;

• домагатися територіальних надбань;

• задовольнити потреби дворянства в нових родючих землях;

• через Чорне море вторувати шлях на європейські ринки, що сприяло б розвиткові економіки, торгівлі та могло дати величезні прибутки Російській імперії;

• боротися за вихід до Середземного моря, поширення царським урядом свого впливу на Балкани, країни Близького та Середнього Сходу, що сприяло б зростанню міжнародного авторитету Росії та впливу на європейські справи.

2. Туреччина намагалася не допустити посилення Росії, відсунути її кордони від Чорного та Азовського морів, зміцнити свій вплив у Причорномор'ї.

Російсько-турецька війна 1768—1774 pp. та участь у ній українських козаків

1768 р. Туреччина під тиском Франції, скориставшись участю Росії у придушенні Коліївщини, оголосила Росії війну.

Воєнні дії велися на Дунаї, в Криму і Закавказзі.

1769 р. Російські війська перемогли у битвах при Хотині і Яссах.

1770 р. Російський полководець П. Рум’янцев розгромив турків під Ларгою і Кагулом.

Російський флот знищив турецький у Чесменській бухті на Егейському морі.

1774 р. Російські війська під командуванням О. Суворова розбили турецьку армію біля села Козлуджі.

Україна стала важливим тереном для ведення воєнних дій

На території України зосереджувались і розгортались російські війська, бо вона безпосередньо прилягла до театру воєнних Дій. Тут:

• розміщувалися тилові служби діючої армії;

• створювалися запаси зброї, боєприпасів, продовольства, фуражу;

• велись оборонні роботи;

• готувалися транспортні засоби;

• десятки тисяч українців залучалися до будівництва фортець, мостів, переправ тощо.

У воєнних діях активну участь брало козацтво України

Козаки:

• у 1769 р. завдали поразки татарському загонові біля р. Вовчої;

• взяли участь у битвах під Кінбурном, Очаковом, Хаджибеєм;

• ходили під Тулугу, Ізмаїл;

• штурмували Перекоп;

• захопили Кафу;

• у гирлі Дунаю розгромили турецьку флотилію і знищили 11 кораблів;

• у кампанії 1772-1773 pp. брали участь у штурмі турецької фортеці Сілістрії;

• у 1774 р. обороняли окремий район лівого берега Дунаю. Усього в російсько-турецькій війні 1768—1774 pp. брало участь від 5 до 10 тис. козаків.

1774 р. Закінчення російсько-турецької війни підписанням Кючук-Кайнарджийської мирної угоди.

1. Росія отримала:

• Керч, Єнікале, а також Азов із прилеглими землями;

• землі між Південним Бугом і Дніпром;

• фортецю Кінбурн на березі Дніпровського лиману;

• право вільного торговельного судноплавства Чорним морем.

2. Росія зобов'язувалася вивести свої війська з Криму, Кавказу, Дунайських князівств.

3. Кримське ханство проголошувалося незалежним.

4. Крим оголошувався незалежним від Османської імперії.

5. Туреччина зобов'язувалася вивести свої війська з Криму, Кубані й Тамані.

6. Туреччина повинна була сплатити Росії контрибуцію в розмірі 4,5 млн крб.

Російсько-турецька війна 1787—1791  pp.

1783 р. До складу Росії було приєднано Крим.

Це суперечило умовам Кючук-Кайнарджийського миру.

Туреччина почала готуватися до нової війни.

1787 р. Туреччина оголосила війну Росії.

1788 р. Російські війська здобули Очаків.

1789 р. Російські війська під командуванням О. Суворова розбили турків на р. Римник.

1790 р. Російські війська взяли штурмом фортецю Ізмаїл, при цьому загинуло понад 30 тис. мирного населення та захисників фортеці.

У перемогу російської армії свій внесок зробили й українські козаки

• У цій війні брало участь Бузьке козацьке військо, створене у 1785 р. з колишніх запорожців після розгрому Запорозької Січі, яке за бойові заслуги стало називатися Військом вірних козаків (перегодом — Чорноморським козацьким військом).

• Козацькі загони брали участь в Очаківській битві (1788 p.), здобули острів Березань, Хаджибей, Акерман, брали участь у штурмі Ізмаїла.

• Козацьке військо, яке брало участь у війні, налічувало 12 тис. вояків.

1791 р. Між Туреччиною і Росією підписано Ясський мирний договір, за яким:

— до Росії відійшла територія між Південним Бугом, Дністром, разом з Очаковом;

— Туреччина остаточно визнала приєднання Криму до Росії;

— Туреччина визнала кордон Росії вздовж р. Кубань у Передкавказзі.

Наслідки російсько-турецьких воєн

• Ліквідовано загрозу постійних татарських нападів.

• Росія здобула можливість контролювати басейн Чорного моря та мати вихід до Середземного моря.

• Поразка Туреччини в російсько-турецьких війнах і занепад її полегшили становище слов’янських народів на Балканах, які все ще залишалися під владою Туреччини.

• Усе це сприяло розвиткові торгівлі з країнами Малої Азії та Близького Сходу.

Висновок

Унаслідок російсько-турецьких воєн другої половини XVIII ст. Північне Причорномор’я увійшло до складу Російської імперії.

Заселення Південної України

Наслідки російсько-турецьких воєн другої половини XVIII ст.

Колонізація Причорноморських земель і Криму:

• На берегах Чорного й Азовського морів виросли великі портові промислові центри:

Херсон (1778 р.) — перший порт на Чорному морі. У 1789 р. тут було створено ливарний завод, який відливав гармати для морського флоту;

Маріуполь (1784 p.); Миколаїв (1789 p.), де почали будувати кораблі Чорноморського флоту (військові й торгові);

Одеса (1794 р.) — на місці колишньої фортеці Хаджибей, стала центром усієї південноросійської торгівлі тощо.

• 2 лютого 1784 р. на землях колишнього Кримського ханства було утворено Таврійську область з центром у Сімферополі.

• Спеціальним маніфестом (1762 р.) Катерина II закликала селитися у степові райони колоністів з-за кордону. У Південній Україні з’явилися поселення сербів, болгар, німців, греків, вірмен, євреїв. Переселенці з Сербії заснували тут дві колонії — Нову Сербію з центром у Єлизаветграді (тепер Кіровоград) та і Слов’яносербію з центром у Бахматі (тепер м. Бахмут у Донбасі).

• Відбувся процес освоєння нових земель для ведення сільського господарства: дворяни отримували 1,5 тис. десятин землі за умовами заселення кожного наділу 25 селянськими господарствами.

Щоб стимулювати переселення селян, панщина становила лише два дні замість 4 — 5 днів на тиждень.

Таким чином, поміщики отримали тут 8 млн десятин землі і почали інтенсивно заселяти та обробляти широкі степові простори півдня України.

• Великий був потік переселенців-селян — в основному з Правобережжя, а також з Лівобережжя і російських губерній.

• На півдні України після ліквідації постійної загрози нападів татар вирощували кращі сорти збіжжя, кукурудзу, цукрові буряки, тютюн тощо.

• Південні райони України стали житницею Європи.

• Економічне піднесення і розвиток торговельних зв'язків на півдні країни сприяли поширенню судноплавства на Дніпрі.

• Розвивалася промисловість, насамперед шкіряна, текстильна, суконна, винокуріння та пивоваріння.

• Освоювалися поклади кам'яного вугілля і залізної руди в районі Кривого Рогу, що сприяло зародженню металургійної, металообробної та кам'яновугільної галузей.

Новий край назвали Новоросією.

У 1796 р. його населення перевищило 500 тис. осіб.

Південна Україна разом із Кримом утворили Новоросійську губернію, яку в 1802 р. було поділено на три губернії: Катеринославську, Херсонську і Таврійську.

Після приєднання Бессарабії (1812 р.) було створено Новоросійсько-Бессарабське генерал-губернаторство, що охопило Катеринославську, Херсонську, Таврійську губернії та Бессарабську область.

Кримське ханство у XVIII ст.

Кримське ханство з XV по XVIII ст. було у васальній залежності від Туреччини.

Починаючи з XV ст., Кримське ханство постійно здійснювало наскоки на українські землі, спустошуючи їх.

За умовами Кючук-Кайнарджийського миру (1774 р.) Туреччина і Росія визнавали державну незалежність Кримського ханства. Відрив Кримського ханства від Туреччини не влаштовував впливову кримську знать. У 1775 р. вона звела на ханський престол Давлет-Гірея (1775—1777 pp.), котрий у своїй політиці дотримувався протурецької орієнтації. Він повів боротьбу за повернення до складу ханства втрачених раніше фортець.

Цим була незадоволена Росія і у 1776 р. на Кримський півострів було направлено війська, які оволоділи Перекопом, а в лютому 1777 р. увійшли до Криму й фактично усунули Давлет-Гірея від влади. Ханом став прибічник Росії Шагін-Гірей, чим була незадоволена кримська знать. Новий хан у боротьбі проти своїх противників спирався на російські військові сили.

За таких обставин почалася етнічна чистка Криму. У 1778 р. російський уряд переселив на пустинне Північне Приазов'я 32 тис. "кримських греків, вірмен та інших найкращих ремісників і торговців, які значно дестабілізували внутрішню ситуацію в Криму.

У 1783 р. у Криму налічувалося 500 тис. татар, а близько 300 тис. татар змушені були емігрувати з Криму до Туреччини — через політику царського уряду, який висилав татар з рідних місць.

Приєднання Криму до Росії

Після виведення російських військ із Криму татарська знать організувала змову і скинула з престолу Шагін-Гірея. У відповідь на це у 1783 р. російські війська окупували Крим і цариця Катерина II оголосила указ про приєднання його до Росії. Указ суперечив умовам Кючук-Кайнарджийського миру.

Татарська адміністрація в Криму змінилась російською.

Зразу ж 380 тис. кращої землі було роздано російським дворянам.

Після включення Криму до складу Росії було засновано м. Севастополь (1783 p.), який згодом перетворився на базу Чорноморського флоту. Через рік виникло місто Сімферополь.

Значення приєднання Криму

1. Ліквідовувався багатовіковий плацдарм для нападів турецько-татарських військ на Україну.

2. У самому Криму не стало рабовласництва і работоргівлі.

3. Ліквідовано небезпеку татарських наскоків на Україну.

4. Почалося освоєння земель півдня України.